В одній німецькій селі проживав шевських справ майстер. Виготовляв він дуже гарну і якісну взуття. Всі хвалили шевця, людям подобалася відмінна робота майстра.

Так само тут жив хлопчисько, по імені Карлуша. Все своє життя він ходив босим, так як у нього не було чобіт. Ноги ображалися на відсутність взуття та не слухали свого господаря.

Як – то раз крокував Карлуша по мосту і раптом його ніжки зупинилися. Хлопчик хотів було йти далі, та нічого не виходить, ноги не слухаються, встали на місці і не ворушаться. Тут вже з різних сторін наїхали вози, з пирогами, та дровами, народ зібрався, всі поспішають, лаються, погрожують Карлуше, вимагають дати пройти, міст те вузенький. Хлопчина стоїть посередині, та тільки, нічого вдіяти не може, ноги чоботи вимагають, не бажають крокувати далі.

Йшов на ту пору по дорозі знаменитий взуттьовик, побачив Карлушу, так і зшив йому відмінну пару чобіт. З того моменту хлопчик ходить взутим, і ноги його більше не підводять. Ну а у майстра роботи додалося, йому потрібно виготовити велику кількість взуття для босоногих дітлахів.

Людина розвивається як особистість тільки в працях і турботах, і щоб досягти мети не потрібно стояти на одному місці, потрібно рухатися.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника