Основним персонажем твору є сільський хлопчик, що живе з рідними на далекому хуторі.

Сюжетна лінія розповіді вибудовується навколо взаємин хлопчика з щойно народженим телям, якого хлопчина зустрічає на колгоспній фермі. Дитинство хлопчика проходить в оточенні турботи і любові старенької бабусі Мані, нещодавно померлої, яка виховує хлопчика доброту, співчуття і здатність надавати допомогу, в тому числі і тварин, оскільки в них теж жевріє жива душа.

Бачачи замерзлого теляти, ледве стоїть на тонких ногах з ще неотвердевшими копитами, хлопчик відводить малюка до солом’яної стіні, загату, сподіваючись, що тут теля зможе відігрітися і не загинути від холоду. Пізніше хлопчик чує розмову дорослих, з якого розуміє, що народжене теля не потрібен на колгоспній фермі і йому судилося померти.

Повернувшись додому, хлопчик не знаходить собі місця, постійно думаючи про теляті та згадуючи померлу бабу Маню з його словами про живої душі. Не витримавши мук совісті, хлопчик вистачає санки і біжить на ферму, де знаходить ледве живого теляти. Він отогревает його своїм теплом і привозить до себе додому в загороду з козенятами.

В цей час дідусь хлопчика приймає пологи в їх домашньої корови Зорьки. Хлопчик розповідає діду про свій вчинок і просить старого допомогти йому виходити маленького телиця, в якому існує жива душа. Все розуміє дідусь представляє для всіх домочадців нового мешканця в якості другого новонародженої дитини корови Зорьки.

Оповідаючи про події, що сталися з хлопчиком, письменник розкриває проблему духовності окремих людей, володіють живою і чистою душею, здатною на благородні і жалісливі вчинки, що виражаються у дієвій любові не тільки до близьким людям, але й усім живим істотам.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника