В оповіданні Юрія Яковлєва «Він вбив мою собаку» йдеться про хлопчика, якого викликали до директора за те, що він привів у клас собаку.

Директор запитав у хлопчика, як було діло, і хлопчик йому розповідає.

Він розповів, як підібрав бездомну собаку, яку кинули дачники, привів її додому. Як була проти цього мати, а ще більше батько, який повернувся з відрядження, з-за якого хлопчикові довелося поселити собаку в сараї. Розповів, як граючи собака порвав пальто якійсь жінці і тому його разом з собакою забрали до міліції і протримали там дві години.

Батько хлопчика заплатив штраф за пальто і вигнав собаку з сараю. Тому хлопчику довелося привести собаку в клас. Спочатку все було добре, але тут собака зробила калюжу, в яку настала вчителька, і вчителька вигнала їх геть.

Але розповідаючи про все це директору, хлопчик виправдовує дачників, жінку, і вчительку, що всі вони надійшли з собакою погано, але вони її не вбили.
Зовсім інше ставлення хлопчика до рідного батька, якого він жодного разу не назвав татом, або хоча б батьком, просто – він.

Людина, який задумав вбити собаку, і вбив її, коли хлопчика не було вдома. Просто взяв і вистрілив їй у вухо. Цим батько вбив в собі людини для хлопчика.

Розповідь Яковлєва вчить людяності, душевної доброти, справедливості, співчуття і любові, вчить захищати слабких і беззахисних, всього того, без чого неможливе наше життя.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника