Здавна повелося, що великі злочинства входять в Історію і викликають захоплення. А малі називають срамными і нічого, крім насмішок, вони не отримують.
Як-то раз ведмедя Топтигіна 1-го призначили воєводою в один ліс. Усе вмів старий служака – і барлогу будувати, і дерева вернути, і науки деякі знав. Найбільше він хотів потрапити в Історію. А для того потрібно було велике злодійство зробити. Тому і волів ведмідь кровопролиття всім розмовам. І чин свій майорський отримав саме за такі погляди.
У лісі, який віддали у відомство Топтигіна, був бедлам і кожен робив що хотів. Почули звірі про прихід нового воєводи, зраділи прийдешнім кровопролитиям і стали чекати нові влади з нетерпінням.
А ведмідь по прибуттю вирішив відсвяткувати іменини. Випив відро горілки та й ліг спати посеред галявини, оскільки свого барлогу ще не побудував.
На свою біду летів повз чижик. Розумна пташка була, справи багато могла здійснювати і навіть співати замість канарки. Але не здогадався він, що посеред галявини не колода лежить, а ведмідь спочивати забажає. Сів він на колоду і заспівав.
Топтигін прокинувся від того, що хтось безцеремонно стрибав по його туше. І, поки чижик дивувався раптово заговорившему чурбану, схопив лапою його і з’їв. І відразу ж засмутився – адже посилав Лев для знатних справ, а він здійснив мале зло. Понадіявся ведмідь, що не бачив ніхто його вчинку, але не тут-то було: розгледів шпак з берези те, що сталося, і заволав він, що надіслали дурня в управителі. Підхопила слова ці ворона і рознесла по лісі. Зайці, жаби і кожна птиця кричали, що дурень чижика з’їв. Вісті дійшли до Льва, і він відрахував Топтигіна в запас, незважаючи на те, що той вчинив велике кровопролиття і розбив друкарню.
Разом з Топтыгиным 1-м в інший ліс послали Топтигіна 2-го. То почув про невдачі колеги і відразу вирішив вчинити зло. Але не було у ввіреному окрузі ні друкарні, ні університету, нічого. Тоді ведмідь пішов трощити мужицький двір. Задер тварин і поліз на дах розносити будинок. І застряг, оскільки провалилася під ним дах. Набігли мужики його вбили.
Топтигін 3-й потрапив під нові правила: яким би не було злодійство, воно є сороміцьких справою. Тепер у всіх були права, а нього обов’язки. Думав він, як робити зла, і в той же час не порушувати закон і придумав. Вирішив просто не втручатися у справи лісу, в якому і без нього творилися безчинства. Так і заслужив кілька чинів, а потім з ним стало те, що буває з усіма хутровими звірами. Діється зло, як і мовчазне його потурання, завжди знайде своє відплата.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
