Молодий Тьоркін, відомий читачам за поемою Олександра Твардовського «Книга про бійця», потрапив на той світ. Є тільки шлях вперед, а ось виходу назад немає. Зібравшись з силами герой спрямовується вперед.

По дорозі він зустрічає генерала-небіжчика. Той задає йому питання, на які боєць не знає відповідей. Комендант того світу, здивувавшись такому дивному солдату, відправляє його на реєстрацію. Порядок та облік тут дуже важливі. Приміщення, куди направили Тьоркіна, дуже нагадує канцелярію. Померлий солдатів, відзвітувавши, дізнався, що йому потрібен атестат. Відповівши, що на полі бою таких документів немає в наявності, Тьоркін був направлений в інше відділення.

Там його також спантеличують дивними запитаннями про життя. Не знаючи, як правильно відповісти, солдатів описав своїх предків. Далі його просять дати фотографію, якою у померлого бійця з собою немає. Далі — огляд лікаря. Вся ця суєта дивує Тьоркіна. Він порівнює допуск на той світ з відправленням на курорт. Солдат дуже хоче спати і пити. Але бажаною ліжка і йому води не дають. Ходить Тьоркін і шукає місце, де можна присісти.

Солдат випадково натикається на свого фронтового товариша. При розмові той згадує, що і загробний світ ділиться на дві половини: соціалістична частина, в якій вони перебувають зараз, і буржуазна частина. Соціалістична половина дуже схожа на СРСР. Але тут немає ні роботи, ні царському, ні ріллі, ні верстатів, ні фабрик.

Намагаючись зрозуміти пристрій цій частині загробного світу, Тьоркін заходить у глухий кут: він не може знайти відповіді на всі питання. Зметикувавши, що Тьоркін досі живий і зайшов в загробний світ помилково, фронтовий товариш допомагає йому вибратися. Теркину вдається втекти з потойбічного світу. Солдат прокидається в лікарні.

Твір змушує читача замислитися про цінності життя.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника