Молода вчителька їхала з відрядження в курортному містечку в Москву. В купе вона познайомилася з актором Вадимом Помаранчевим, який грав у фільмі роль вчителя. Він висловив симпатію до дівчини, і не втомлювався розповідати про свою славу і великому числі прихильниць.

Третім пасажиром став чоловік у діловому костюмі, Бірюков. Він відразу взявся за об’ємні справи в папках. На наступній станції в купе увійшов знайомий Бірюкова. Кирило Барабанщиків доганяв потяг лише для того, щоб отримати дозвіл на бурильну установку для рудника. Чоловік за свої кошти приїхав з Заполярска до Москви, зняв номер у готелі і поїхав на курорт за підписом. Але встиг перехопити Бірюкова лише в поїзді.

Він з таким азартом говорив про бурінні і своїй справі, що вчителька вирішила неодмінно описати Кирила в одному із своїх оповідань, які, втім, ніколи не друкували в журналах. Дівчина знайшла спільну мову з Кирилом відразу, і вони поговорили про трудовому вихованні дітей.

На ранок дівчина відчула себе погано. Вона заразилася грипом від провідника. Кирило став піклуватися про неї: носив з вагона-ресторану картоплю, робив розчин для полоскання горла. Він послав матері дівчини телеграму. У Тулі чоловік побіг в аптеку і спізнився на поїзд.

Попутники проявляли турботу про дівчину, але їй не вистачало участі Кирила. Вона вирішила сама віддати залишився в купе валізу. Прибувши в Москву, дівчина дзвонила в готель і була рада почути, що Кирило добрався. Їх коротке знайомство отримало продовження.

Розповідь Алексіна показує, що чужі люди можуть знайти один в одному що-небудь цікаве і здружитися навіть за короткий час.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника