Короткий зміст Тендряков Пара гнідих

Мої спогади почалися з літа 1929 року. На той момент я досяг віку 5 років і чітко запам’ятав вже не шматки подій, а цілий суцільний їх потік. Першого пічкура, чорні лазні хат, запах хліба і розмови про мужиків коммунии.

Цього літа село переселялося. Гори нехитрого скарбу переїжджали з бідної хати в багату і навпаки. За всім пильно спостерігали мужики і обговорювали перевозиться, заздрячи цинковому корита або двом самоварам сусіда.

Мій батько був причиною цього переїзду. Керуючись комуністичними постановами, він стежив за дотриманням проголошеної справедливості.

Зараз загальна увага була прикута до сільському «куркулям» Антону Іллічу Коробову, провідному чудових гнідих коней. Вони відливали золотом, ці коні, і не було ні в селі, ні, здавалося, у всьому світі схожих. Я любив цих коней, і любов ця поширювалася і на їх господаря, піклується про них, як про власних дітей. Антона Ілліча любили діти і тварини. Дорослі ж навпаки – сторонилися.

Їхав повз бідняк Мирон теж заздрив власнику коней. Якого ж було його здивування, коли Коробів просто віддав йому гнідого пару! Батько лише невдоволено цідив, що Мирон проміняв свою бедняцкую честь на коней.

Сам же колишній господар, роздавши все своє майно, отримав папери про «чистоту» перед владою, значок з Леніним і книжку «Друг дітей». Тепер він міг бути повноцінним пролетарем. В газеті опублікували лист, в якому Коробів пояснив, чому він добровільно розлучається з ганебною приватною власністю. Антон Ілліч виїхав із села будувати своє нове майбутнє.

Мирон за безцінь скуповував інструменти і листове залізо з даху будинку Коробова у пролетаря Вані Акули, який виручені гроші одразу ж пропив.

Батько погрожував Мирону попаданням під статтю про розкуркулення, але того було все одно. Пару раз він виїжджав на конях по селу. А потім батька перевели в сусідній район. Незабаром гнідого пару віддали в колгоспні стайні. Про долю самого Мирона нічого відомо не було.

Та й навряд чи невміле управління майном може призвести до чогось хорошого.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника