Досить популярний у певних колах письменник Віктор Банев вирішив відвідати Місто, в якому пройшло його дитинство. Таке рішення він прийняв неспроста. Якимось чином він примудрився пересваритися з багатьма видатними людьми зокрема з президентом, до того ж йому набридло постійне тиск влади. Всі ці причини наштовхнули його на думку, що він може відсидітися деякий час в Місті. Цим мріям не судилося було збутися. Не встиг він зустрітися зі своїми дружками і покуштувати маринованих міног, як його розшукала колишня дружина, потім почали розгортатися одні за іншими дивні події.

Зустрівшись зі своєю колишньою дружиною Лолою і слухаючи, її він ніяк не міг зрозуміти, як він взагалі міг одружитися на ній. Лола була видна навіть красива жінка, але наскрізь фальшива і така болтливая. Якщо розібратися то, напевно, і він був, і є не подарунок. Тим більше, що тоді він початківець письменник уявляв себе зіркою поезії, при цьому пив набагато більше ніж зараз. Колишня дружина покликала його не для того, щоб згадати і налагодити стосунки, а справа була в їх дочки. Ірма дівчинка серйозна і досить жорстока стояла перед ними, а Лола наполягала, щоб Віктор допоміг визначити їх дочка в якийсь інтернат. Там, на думку матері дали б їй належне виховання, а вона постаралася б влаштувати своє особисте життя. Жінка крізь сльози вимовляла Віктору про те, що він не може і не хоче подбати про дочку. Банев вислухав і пішов.

На вулиці лив дощ. Останнім часом в Місті він не припинявся ні на секунду. В голову Віктору прийшла думка, що раніше затяжних дощів не було. Його роздуми перервали крики. Двоє чоловіків били третього. Письменник заступився за нього, але його самого чимось стукнули і він втратив свідомість. Прийшовши в себе, Віктор побачив поруч хлопчика, який намагався надати йому допомогу – це був один Ірми. Один проводив письменника до готелю і запросив з лекцією в гімназію.

У ресторані готелю Банев зустрів знайомих, і вони розповіли багато цікавого про Місто. Хтось із знайомих намагається передвіщати Місту швидку кончину. Це все із-за того, що з’явилося багато мокрєцов («мокрець» або «очкариків» називали дивних прокажених людей, хворими якоїсь генетичної хворобою, яка проявляється у вигляді жовтих кіл навколо очей). Так прозвали хворих на лепру, тому що з їх появою починається дощ. Вони займають цілий район, закритий від людей. Найцікавіше, що над лепрозорием дощ не йде.

Настав той день, коли Віктору треба було зустрітися з гімназистами. Гімназисти виявилися жорстокими як його дочка Ірма. Незважаючи на те, що вони прочитали всі твори письменника, розмова не клеїлася, своїми питаннями вони заганяли Віктора в незручне становище. Але тут прийшов у клас мокрець і всі підлітки, і його дочка потягнулися до нього. Найстрашніше, що він був їм близьким по духу.

Як не заспокоював Віктор Банев, що цьому виною акселерація на душі не було спокійно. Час минав, відбулося багато подій, в яких особисто брав участь Віктор. Він навіть трохи зміг налагодити відносини з дочкою. І, нарешті, сталося найстрашніше, що ніхто ніяк не очікував. Всі діти пішли до мокрецам.

Щоб такого не відбувалося не треба втрачати контакт з дітьми.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника