У творі «Закон набату», створеному радянським письменником Володимиром Олексійовичем Солоухиным, розповідається про село, в якому одразу зайнялося кілька будинків.
Багряну заграву можна було побачити навіть у сусідніх населених пунктах. Про трагедію жителі навколишніх сіл змогли дізнатися після того, як задзвонив невеликий дзвін. Він служив єдиним засобом падати звістка про подію надзвичайну подію. Так як церковний дзвін, яким раніше подавали тривожний сигнал (сполох), був знищений.
Селяни, почувши сигнал маленького дзвони, стали збиратися на вулиці разом і думати, що ж відбувається. Адже раніше сигнал про пожежу подавався великим церковним дзвоном. Якщо він дзвонив, то всі знали, що десь щось горить і треба бігти рятувати сусідів. Тепер люди перебували в замішанні.
Потім жителі роздумували, в якому населеному пункті бушує полум’я. Потім вони обговорили, яким способом можна надати допомогу погорільцям. Адже тільки жителі навколишніх сіл могли допомогти загасити пожежу. Люди ніяк не могли прийти до загальної думки про те, як їм діяти.
Тільки через деякий час жителі села визначили порядок своїх дій. Вони зламали замок, який закривав пожежний сарай. У цьому приміщенні зберігалися інструменти для гасіння вогню. Потім жителі пішли допомагати в сусіднє село. Це було вірним рішенням. Повністю вигоріло вже кілька будинків, і вогонь міг перекинутися на сусідні будівлі. У результаті активних дій всіх людей пожежу вдалося ліквідувати.
Як виявилося, на допомогу погорільцям прийшли тільки жителі одного села. А люди з інших населених пунктів вирішили, що нехай інші люди допомагають хто потрапив у біду.
Цей твір показує читачам, що треба менше думати, а більше діяти. Автор доводить, що не треба сподіватися на інших. Кожна людина просто зобов’язаний протягувати руку допомоги тим людям, які потрапили в біду. Адже закон набату полягає в тому, що будь-яка людина, почувши сигнал про біду, не повинен знаходитися в стороні. Якщо люди потребують підтримки, то потрібно докласти всі сили, щоб допомога все-таки була надана.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
