З настанням осінніх холодів птахи почали збиватися в зграї, готуючись до довгого перельоту. Великі птахи збиралися важливо, статечно. Вони усвідомлювали всю складність майбутньої дороги. Малі пташки метушилися так шуміли, проносячись з одного берега на інший.
Старий Селезень не схвалював цих галасливих клопоту, не розуміючи причини для занепокоєння. Качка, його дружина, вважала Селезня ледарем, тому й неприємно того дивитися на чужу суєту. Чоловік обурювався несправедливістю: він найбільше дбав, тільки виду не показував. Слово за слово, так і виник скандал у родині. Качка привела в приклад сім’ї гусей і лебедів, які не тільки не кидали свого гнізда, але і піклувалися про виводку весь час. Але не через бажання побурчати вона так говорила, а тому що дуже переживала своєї каліці-доньці Сірої Шийці. Навесні подкравшаяся Лисиця схопила каченяти, зламавши тому крило. Бідна Качка боялася залишати дочку одну і зібралася зимувати разом з нею.
Сіра Шийка дивилася на збори інших з цікавістю. Іноді їй було трохи заздрісно, що її родичі так весело збираються і побувають далеко, там, де зовсім немає зими. Качка як могла заспокоювала доньку і обіцяла повернутися навесні, щоб жити всією сім’єю як раніше. Вона скаржилася, що не може перенести Сіру Шийку на теплий ключ, який протікав неподалік. А потай від усіх мати плакала, намагаючись здаватися веселою. Вона думала, що дочка навряд чи переживе зиму.
Швидко збігав час. Ось вже почервоніли листя осик і берізки стали всі жовті. Холодний вітер обривав листя, а небо роняло дрібний дощ. Птахи почали відлітати.
Першими відлетіли болотні мешканці, оскільки болота стали замерзати. Найдовше трималися водоплавні, але і вони вже почали збиватися в зграї і літати, зміцнюючи крила. Сіра Шийка трималася від всіх осторонь, немов чужа. На неї ніхто не звертав уваги. Залишалося лише милуватися цими прогулянками здалеку. Вона не могла літати, зате плавала і пірнала краще всіх.
І ось настав день відльоту. Головний ватажок піднявся в повітря, тягнучи за собою величезну живу хмару, яка потім витягнулася в правильний трикутник. Сіра Шийка залишилася одна. Часто з жахом вона думала, що буде робити, якщо річка замерзне. Але вже випав перший сніг, а річка все ще не піддавалася морозів. Так минуло ще кілька днів.
Ночами холод дужчав, і незабаром навіть вдень вода не могла розбити лід. Річка повільно покривалася кіркою.
Посеред річки була широка ополонка. В ній і плавала Сіра Шийка, коли прийшла Лисиця. Побачивши качку, вона стала відвідувати її кожен день, сподіваючись, що вода повністю замерзне. Наступаючі морози робили свою справу: не затягнуті льодом залишалося одне невелике вікно в пару метрів величиною. Так би і з’їла Лисиця бідолаху, якщо б не прийшов дідок мисливець. Хотів він убити зайців, та вони розбіглися. А потім побачив лисицю, повзе по краю ополонки. Вистрілив і не потрапив.
Помітивши Сіру Шийку, вирішив дід взяти її з собою жити в хатинку, онуків порадувати. Ось так добре серце допомогло вибратися з безвихідної ситуації.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
