Розповідь Василя Шукшина «Іспит», опублікований в часописі «Жовтень» за 1962 рік, був написаний тоді ж, хоча в ньому йдеться, судячи з усього, про події приблизно десятирічної давності.
Студент-заочник, запізнюючись, приходить на іспит. Виправдовуючись, каже, що був дуже зайнятий. Професор пропонує йому взяти квиток. Випадає питання за твором «Слово о полку Ігоревім». Студент намагається відповідати, але замість відповіді незрозуміло бурмоче щось загальними фразами. Він так і не встиг прочитати твір, хіба що передмова очима пробіг, як проникливо зауважує про себе професор. Студенту соромно, він червоніє і знову виправдовується терміновим замовленням. А професор сердиться. Він взагалі противник заочного навчання. І зараз слабкість цього методу йому очевидна.
Він, звичайно, співчуває бідоласі, але від того і злиться на нього все сильніше.
Вони намагаються розмовляти про сюжеті твору, про полон, в який потрапив князь Ігор. По ходу розмови з’ясовується, що студент, коли воював, сам побував у оточенні, а потім у полоні. Професор надихається і розпитує його про деталі. Студент без особливої охоти каже, що пробув у полоні три місяці. Потім втік.
Професор розповідає про думки, які приходили йому в голову, коли він бував на Подолі, у Києві. Про те, наприклад, що іноді він відчував себе воїном часів князя Ігоря, немов ходив по тих же дорогах. Ось і під час війни, він, людина, ніколи не воював, жив народними проблемами і страждав народною бідою. Далі професор висловлює своє власне, багато в чому надумане припущення, як треба знімати вартових. Студент сміється, нагнувшись над партою. «Не хоче образити», – зазначає професор.
Потім він повертається до «Слова» і каже, що це дуже російська пісня, дивовижна. Цитує фразу з твору і видно, як він захоплюється стилем і доганою старовинного мови. Потім розписується у заліковій книжці студента, прощається, і той іде.
Студенту не по собі від цієї дивної розмови, він боїться, що професор поставив «добре» або «відмінно», але той написав «погано». І студент, витираючи спітніле чоло, сміється. Витягує подарований професором примірник книги «Слово о полку Ігоревім». На обкладинці книги значиться: «Вчися, солдатів. Це теж нелегка справа. Проф. Григор’єв».
Розповідь на часту для творчості Шукшина тему – протистояння, спору «теоретиків» і «практиків». Теоретики (професор) нічого не знають про тонкощі і нюанси обговорюваного предмету, в даному випадку війни і полону. А практики (студент) не втручаються в філософію, зате вони вміють воювати. Але у перших є бачення перспективи і суті події, у других є спогади, власний, на минулій війні нажитий досвід. І ті й інші потрібні один одному, але в житті рідко ладнають.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
