Гринька проживав у сільському поселенні. Люди вважали його не дуже нормальним людиною. Але Малюгін не звертав на них увагу і робив так, як вважав для себе правильним. Приміром, ніколи в неділю не виходив на роботу.

Гринька вже відслужив в армії, працював, але ніяк не міг знайти собі дівчину, на якій би одружився. Жінки села жаліли його, а він думав, що їм подобається.

Одного разу Гриньку відправили за бензином в місто для колгоспних потреб. Приїхавши на бензосховище, він пішов оформляти документи, а в цей час на заправці сталася пожежа. Почалася метушня, працівники бігали і кричали. Люди тікали, як можна далі, тому, що міг статися сильний вибух. Гринька, не розгубившись, скочив у вантажівку, в якому горіли бочки з бензином, і повів його до річки. Біля крутого спуску, який веде до річки, він невдало стрибнув з кабіни автомобіля і сильно пошкодив ногу. Гринька побачив, як стався вибух, і стовп диму піднявся в небо. Малюгін врятував людей і майно радгоспу.

Гриньку відвезли в лікарню, нога виявилася зламаною. В палаті його часто відвідували люди і дякували за скоєний вчинок. Сусідам по палаті Гринька не розповідав про подію, не хотів хвалитися. Він розповів, що його намагалися запустити на Місяць.

Як-то раз в лікарню до героя прийшла молода журналістка з міської газети, щоб взяти інтерв’ю. Дівчина дуже сподобалася Гриньке. Після розповіді журналістці про себе, Гринька тихенько сказав їй, що боїться, як будуть думати про нього і вважати його героєм. Потім він попросив дівчину прийти до нього в лікарню ще раз. Вона обіцяла, що точно прийде.

Через кілька днів Гриньки принесли газету з надрукованою статтею про нього. У статті було написано, що він зробив героїчний вчинок і врятував державне майно. Гринька сховав газету під подушку, щоб ніхто не побачив. Дівчина так і не прийшла.

Розповідь вчить робити добрі вчинки не за винагороду, а просто, щоб допомогти людям.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника