Справа була в 1870х роках. Оповідач плив на кораблі з Білого моря в Мурманськ. Була весна і на морі плавали крижини. З-за однієї великої крижини рульової взяв убік на схід. Коли корабель пропливав повз кам’яної гряди, старий керманич зняв шапку і помолився за братів Івана і Ондреяна. Потім він розповів історію похованих тут братів.
Іван і Ондреян Личутины працювали на верфях в Архангельську. Вони були теслями, але виконували роботи з художньої різьби. Кораблі, прикрашені їх різьбленням, викликали у всіх захоплення. Брати могли вирізати різних тварин і міфічних істот. Фантазія майстрів була багата і славилися їх роботи на Русі.
Але, за сімейними обставинами довелося їм повернутися в рідне містечко Мезень. Там зайнялися брати морським промислом.
У рибалок була промислова хата, яка перебувала на віддаленій кам’яній гряді. Там брати часто ночували і потім ловили в морі рибу.
І, в той раз переночували Іван і Ондреян в хаті. Але, вночі їх баркас з рибою віднесло в море. В таку пору року ніхто не пропливав повз острівця. Зрозуміли брати, що ніхто їх не врятує. Вирішили вони залишити документ, який би допоміг впізнати їх тіла, коли хто-небудь запливе на гряду.
До швидкої смерті поставилися брати спокійно. Так, як вони були художниками, то вирішили вирізати на дошці записку про свою загибель.
На наступний рік, коли по морю можна було плисти на кораблі, племінник Личутиных відправився на пошуки. Знайшов він гарну дошку на якій були вырезанны прощальні слова.
Оповідачеві дуже хотілося побувати на гряді. У 1883 році гідрографічне управління направило його на кораблі ставити знаки на тій землі. Коли підплив корабель до гряді, то почули люди гру гуслів та пісні. Так красиво шумів прибій. Птахи сиділи на березі і не боялися людини. Все навколо було наче в казці. Прочитали моряки напис на дошці і захопилися відвазі братів Личутиных. Вони пояснювали свою різьбу тим, що робилося це для розваги, а смерть порівнювали з довгим відпочинком.
Відважні брати прийняли гідно смерть, і зайнялися в останні тижні життя своєю улюбленою справою.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
