В одному селі жили два Івана. Одного звали Багатий, інший Бідний. Першого частіше величали по батькові – Семенович, і «пане», а другий був просто Іван, іноді й Івашка

Справою Багатого розподіл багатств, а іншому Івану ніколи було думати, він працював весь час: то вантаж возив, то з ралом у полі був, то за дровами в ліс.

Збиралися іноді два сусіда і думали, як би їм рівними стати, щоб і у того, і у іншого було однаково на столі і в будинку. Багатий іноді надсилав Бідному до столу їжу. Сусід ледь зводив кінці з кінцями, незважаючи на те, що весь час багато працював. Багатий ж і роздавав багатство своє, але замість відданого половина три чверті поверталося.

Думав Семенович, думав, і вирішив прийти до царя з проханням зрівняти їх з сусідом. Зрадів цар, що піддані в світі живуть, переживають один за одного, і наказав своїм помічникам судити однаково двох Іванов, і подати брати з них однакові.

Іван Багатий розповів сусідові, що зрівняли їх в правах, і виїхав за кордон на деякий час в думках, що тепер-то Бідний заживе.

А у того і по святах тепер немає до столу подарунків Семеновича, і працювати доводиться як раніше.

Повернувся Багатий і диву дався: не пішли у сусіда справи на лад, як був жебрак, так і залишився. Подумав навіть, що той почав пиячити.

Знову став Багатий думати, чому не виходить у сусіда в достатку жити. І зрозумів, що винне суспільство, що байдуже ставилося до людей.

Тоді вирішив зібрати все село і заснувати Товариство Доброхотной копійки. Люди підтримали ідею, скинулися, і перейнялися самосвідомістю.

Знову поїхав Багатий в подорожі. А коли повернувся, то побачив, що став сусід жити ще гірше, ніж було.

І вирішив він піти до вбогого Простакові, який славився мудрістю. Той довго не замислювався і відповів, що Бідний так і буде без грошей, оскільки так заплановано.

Тому що той, хто вміє мислити – може розподіляти і примножувати майно, а бідному скільки не дай – все піде як в «діряве решето».

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника