П’єсу Віктора Розова «Вічно живі» – це драматична історія про історію однієї родини під час Другої Світової Війни. Головні герої – це сім’я молодого чоловіка Бориса, який сам зголосився йти на фронт, в той час як його брати і близькі друзі отримували броні.

Його кохана дівчина – Вероніка не встигла прибігти щоб попрощатись з ним перед його від’їздом. Все що у неї залишилося від нього – це подарунок на день народження – іграшкова білка з золотими горішками. Між цими горішками він залишив їй записку з теплими словами, але вона її не побачила.

Минуло багато часу, звісток від Бориса не було і всі його стали вважати безвісти зниклим на війні. Вероніка вийшла від безнадійності за Марка – двоюрідного брата свого коханого. Ні любові ні теплоти в цій парі не було. Вероніка весь час мріяла і сумувала за своєї першої любові. Чоловік її теж вірністю не відрізнявся. Одного разу він пішов на день народження до своєї пасії Антоніні і подарував їй ту саму білку. Антоніна не довго думаючи розібрала всі горішки лежали в кошику і знайшла записку, залишену багато років тому Борисом своєї коханої.

З фронту приїхав Володя – він був товаришем по Бориса і розповів як цей молодий хлопець провів останні години свого життя і чого загинув. Вся сім’я, включаючи стару бабусю, батька і Вероніку дуже переживали цю втрату.

Для молодої жінки це виявилося останньою краплею і вона вирішила йти від Марка назавжди. Але тепер Володимир хотів бути з нею, так вона йому сподобалася.

Всі запам’ятали Бориса як доброго, розумного, начитаної людини, талановитого вченого. Жінки які працювали з ним ще в довоєнний час відзначають як важливими були його праця в науковому світі.

По книзі знятий дуже красивий, пронизливий фільм «Летять журавлі».

Ця розповідь – це відображення того часу, як бездумна жорстока війна ламала життя звичайних людей, назавжди лишаючи їх щастя і радості.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника