Одному хлопчикові товариш віддав свою мавпочку. Мавпочка була гарненька, у неї була руда шерсть і чорненькі лапки, мордочка зморщена, як у старенької. Мавпочку звали Яшкою.

Коли хлопчик приніс Яшку додому, все розчулювалися, дивлячись на це миле створіння. Але це було тільки спочатку. Спритна мавпа почала пустувати, показуючи, на що вона здатна. Вона стрибала на штори, на буфет, годинник і на картини. Коли настав вечір, батько запропонував прив’язати Яшку до ніжки столу, щоб той за ніч не перевернув всю квартиру. Стали ловити мавпочку, кидаючи в неї дрібними предметами, абияк загнали в кут, і накинули на нього великий хустку. Хлопчик прив’язав мотузку до жилетці Яшки і до ніжки стола, і тільки після цього зняв з нього хустку. Розлючений Яшка почав скакати і кричати, але порвати мотузку не зміг. Засмучений Яшка сів на підлогу. Хлопчику стало жаль мавпочку, і він дав Яшке цукру. Хлопчик хотів прив’язати Яшку до ніжки ліжка, але йому не дозволили. Коли він прокинувся, побіг до мавпочці. Яшки не було. Звірятко розстебнув гудзики і дременув.

Хлопчик довго шукав мавпочку по всіх кімнатах, Яшки ніде не знайшов. Хлопчик вже зібрався шукати його на вулиці, і побачив, що ворушиться ковдру. Виявилося, що Яшке стало холодно, він зняв жилет і заліз на ліжко.

Коли хлопчик пішов на заняття, він прив’язав Яшку до дверної ручки. Яшка придумав кататися на двері, як на каруселі, відштовхуючись від стіни ногою.

Хлопчик став готуватися до уроків, посадивши Яшку поруч з собою. Він гарно написав вправу, і став займатися іншими справами. Коли він подивився на Яшку, то мало не заплакав: Яшка розписував назвами чорнилом його зошит.

Маленький примат виявився великим проказником, він обірвав усі квіти, кидався штукатуркою, псував зачіски дамам, які приходили в гості, все в хаті вже стали на нього злитися.

Коли прийшла весна, Яшка став пустувати ще більше. Хлопчик вирішив виводити його гуляти на вулицю, тільки боявся собак, якими командував злий пес Каштан. Ще у дворі жив злий кіт, який всіх дряпав. Хлопчик думав, що вони загрызут маленького Яшку. Але не тут-то було! Яшка і у дворі нікому не дав себе в образу, він сам так надер і Каштана, і кота, що ті в страху втекли, і більше не показувалися у дворі. Після таких подвигів хлопчик сміливо відпускав Яшку у двір. Мавпочка цілими днями носилася на вулиці, і хлопчикові менше діставалося за його прокази.

Але коли прийшла осінь, хлопчику сказали позбавлятися від Яшки. Йому довелося віддати мавпочку одному.

Коли мавпочки не стало, всі стали сумувати за Яшке.

Треба відповідально ставитися до своїх вихованців, вони живі істоти, а не іграшки.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника