У нас прижилася собака (породи лайка) – уродженка Алтаю, що проживає на берегах річки Біі. Спочатку звали Бией, потім Бьюшкой і нарешті, її ім’я трансформувалася в Змію. У неї були прекрасні білосніжні зубки, хвіст колечком, гостренькі вушка, задерикуватий характер.

На полювання брали рідко, але сторож з неї був чудовий! Повз неї не пролітала навіть муха.

При отриманні після обіду двох кісточок, у нашій лайки випростався хвіст, який вказує на перехід її в режим пильності та граничної обережності. Вона приступила до трапези з одного з цукрових кісточок, іншу залишила поруч. І ось з’явилася загроза – нахабні сороки. Собачка відволіклася на одну з них, інша викрала одну кісточку.

Їм здалося мало однієї видобутку і вони вирішили ще раз спробувати щастя. Стояли осінні днинки, птиці підросли і навчилися у своїх родичів навичкам крадіжки. Всі шість птахів кинулися в контрнаступ, а одна вирішила виділитися. Показавши, що вона не дуже кмітлива. Назвали ми її Вискочкою. Сороки невдоволено скомандували: “Лети до нас і роби як ми!” Вискочка, пострибала по іншому. Проявляючи значну впертість, вона не до оцінила здатності нашої В’юшки і сподівалася, що собачка накинеться на неї і в цей момент кістка буде у неї.

Мало того, що собака не рушила з місця, так вона ще побачила шістьох кмітливих подруг. Поки собака дивилася в бік Вискочка забрала кістку і підняла клуби пилу. Але не вистачило частки секунди, щоб полетіти. Собака встигла схопити за хвіст, який залишився у неї в зубах.

Видовище було не з приємних. Від красивої птиці залишилося не зрозуміло що. Вийшов якийсь гурток з маленькою головою.

Наша дурна героїня сіла на дерево. Всі сороки скрекотали над нею, показуючи, що вона осрамила весь сорочий рід.

Мораль така: «Не виділяйся серед інших – погано буде!»
«Злодій – лев, а зловили його – раб!»
«Не кради – себе не губи».

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника