Як і в інших творах К. Р. Паустовського, «Скрипучих половицах» автор зачіпає тему Батьківщини, тему Росії. Паустовський захоплюється красою російської природи і ділиться з читачами своїми почуттями і особистими переживаннями за долю країни та добробут її народу. Важливою особливістю авторського оповідання є яскраве, живе і проникливий опис природи. При цьому воно ніяк не відокремлена від людського буття, і завжди перебуває в гармонії з тим станом душі, яку людина відчуває в той чи інший період свого життя.
«Скрипучі мостини» – це назва першої глави «Повісті про лісах», написаної К. Р. Паустовським в 1948 році. Лейтмотивом усього твору є проблема винищення російських лісів. Саме у першій главі автор гнівно засуджує хижацьке ставлення людей до прекрасним дарів природи. У центрі оповідання першої глави знаходиться невеличка замальовка з життя Петра Ілліча Чайковського.
Він живе в старому дерев’яному будинку далеко від людей. Навколо нього – тиша, а в душі панує спокій і умиротворення. Поруч сосновий ліс, прекрасні краєвиди дарують композитору натхнення, і навіть повітря насичене музикою і благодаттю. Безумовно, образ композитора в оповіданні не претендує на повну відповідність прототипу, і взято Паустовським для посилення письменницької думки і створення більшого емоційного ефекту та надання естетики подій. Це скоріше вигаданий персонаж зі своєю вигаданою історією, ніж реально існував композитор Чайковський. Однак цей факт анітрохи не применшує художньої цінності твору, не заперечує його глибину і не позбавляє правдоподібності.
Будинок композитора дійсно був дуже старим і зовсім розсохлася від спеки. Але та атмосфера тепла і затишку, що панувала в ньому, буквально притягувала до себе, і залишати це місце зовсім не хотілося.
Чайковський любив свій будинок, захоплювався красою лісу і всього, що його оточувало. Будинок немов оживав в той момент, коли композитор починав грати на роялі. Звуки старого дерева звучали в унісон з прекрасною музикою геніального композитора. Ніби на сцені перед сотнями глядачів грає справжній оркестр. Тільки одна річ порушувала творчу ідилію музиканта – п’ять скрипучих мостин, які наче б заважали Чайковському щораз добиратися до музичного інструменту. І якщо йому все вдавалося пройти і через них і не викликати жалібного стогону, на обличчі його з’являвся задоволена посмішка. У відмінному настрої Чайковський приступав до роботи.
Ночами по всьому будинку лунав скрип старого дерева, повторюючи звуки денний музики. Композитор завжди мріяв створити композицію, подібну до цієї. Чайковський завжди прагнув якомога глибше і яскравіше передавати ті незабутні емоції, що дарувала йому краса сільській місцевості. Все своє життя він присвятив Батьківщині, запам’ятовуючи в музичних творах чарівне зачарування російських полів і лісів.
Саме про це розповідає перша глава «Повісті про лісах». Життя людини, його творчість і краса природи – речі нероздільні і з байдужістю несумісні.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
