Розповідь Валентини Осєєвої “Печиво” починається з того, що бабуся приготувала смачне домашнє печиво і всі домашні збиралися до столу. Закінчивши останні приготування вона налила всім домочадцям чай і села за накритий стіл, так само як мама і два брата – Міша та Вова. Мама насипала приготоване печиво в тарілку і теж присунулася.

В цей же час хлопці весело висипали всі вміст тарілки на стіл і домовилися ділити порівно, щоб нікому не було образливо. Розділивши все на дві рівні половинки, брати приступили до трапези. Вони з задоволенням поглинали одне за іншим печиво, дві великі купки зменшувалися прямо на очах. Мама з бабусею протягом усього чаювання не промовили жодного слова. Та й хлопці самі не розмовляли – занадто сильно були поглинені розсипчастими і тануть у роті солодощами.

Встав з столу і оглянувши після себе місце, хлопці винесли вердикт – дуже смачно і ситно. Поплескавши себе по повному животи вони подивилися на старше покоління, які залишилися сидіти. Мама так і сиділа перед повною чашкою чаю, не зробивши й ковтка, а бабуся жувала скоринку чорного хліба. Але на Мішу і Вову це не справило ніякого враження, їм здавалося що все так і має бути.

Своїм короткою розповіддю Осеева показує як бувають неосвічені та жадібні люди, навіть до самим близьким і рідним. Ніхто не розповів і не навчив хлопчаків, що необхідно ділитися один з одним. Тим більше обидві жінки доклали максимум зусиль – самі приготували поїсти і зібрали на стіл. А у братів навіть не виникло думки, що печиво треба було ділити на 4 рівні частини. Звичайно, зрозуміло, що дві дорослі жінки намагалися в першу чергу догодити своїм улюбленим синам і онукам, але мабуть избаловав їх у кінець, не прищепили повагу до старших і взагалі до ближнього. Не виклавши урок колись у дитинстві, тепер вони пожинають плоди вже дорослих хлопців.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника