Одного разу, проїжджаючи на конях по дорозі, автор зустрічає обірваного босого селянського хлопчика, за спиною якого висить торбинка з книжками. Він йде вчитися.

Автор хоче підвезти хлопця, але той соромитися, ніяковіє і не наважується сісти у візок. Доводиться його підбадьорювати, розповідаючи про те, що багато видатні особистості починали свій життєвий шлях саме таким чином. І що попереду в нього – світле майбутнє. В якості яскравого прикладу автор вказує на геніального «архангельського мужика», тобто Ломоносова, який пішки дістався до столиці і завдяки власній наполегливості та розуму не тільки отримав хорошу освіту, але і домігся популярності, пошани на Батьківщині і за її межами.

Хлопчикові, звичайно, доведеться докласти чимало зусиль і подолати велику кількість перепон. Але знайдуться добрі, милосердні люди, які йому допоможуть дістатися до Москви, влаштуватися там, вивчитися. Головне – не боятися і не лінуватися. Тоді старання його матері та батька, які віддали на навчання сина останній гріш, не пропадуть даром. І світ дізнається, що не перевелися ще на Русі сильні, шляхетні, талановиті вихідці з простого народу, які всією душею люблять рідну землю і готові працювати для її блага та процвітання.

Вірш вчить прагнути до знань і наполегливо домагатися поставленої мети.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника