Короткий зміст Некрасов Дідусь Мазай і зайці

Вірш класика російської літератури Н.А. Некрасова «Дідусь Мазай і зайці», по праву вважається одним з кращих і відомих творів.

Влітку автор гостює в Малих Вежах у знайомого мисливця. Його старий знайомий дідусь Мазай. Одного разу, перечікуючи на полюванні негоду в старому сараї, старий мисливець Мазай розповідає про мисливського життя: як багаті тутешні краї різної дичиною, як красива природа, і пригадує історію про зайців.

Дідусь нарікає на те, що живності тут водилося б більше, але мужики круглий рік її ловлять, а навесні, під час паводків так просто палять і вбивають зайцев.

Одного разу Мазай поплив на човні за дровами розлилася по річці. По дорозі зустрівся йому острівець, на якому сиділи, збившись у купу мокрі, змерзлі зайці. Вода швидко прибувала. Мазай пошкодував зайцев, взяв одного в човен і інші разом стрибнули слідом. Тут вже паводок накрив купину. Поплив дід з зайцями далі. По дорозі зустріли зайця на пні, взяли і його, попалася і товста зайчиха, яку дід накрив своїм тулупчиком і теж узяв у човен.

Пошкодував мисливець і зайців, які, хто сидів, хто стояв, хто лежав на колоді, яке проплывало повз. Взяти у човен він їх не міг, потопили б. Тоді він зачепив багром колоду й поволік його за човном. Баби і дітлахи побачивши процесію, довго потішалися над Мазаем, поки він пропливав з зайцями через село. Пропливши село, опинилися вони на річці. І тут зайці наче сказилися – стали ставати на задні лапки, розгойдувати човен і заважати гребти Мазаю. Зайці відчули землю.

Тільки причалив дід до берега і зайці кинулися врозтіч. Мазай завзято їх підганяв. Решти чотирьох зайців, зовсім промоклих і обессиливших, дід поклав у мішок і приніс додому. За ніч вони висохли, відігрілися, поїли. На ранок мисливець відніс їх у ліс і випустив, і нагадав. Що підстрелити може взимку, якщо йому попадуться. І в кінці розповіді сказав, що в міжсезоння зайців не б’є, тому що вони линяють, і толку від їх шкурок немає.

Головна думка вірша Дідусь Мазай і зайці

У вірші «Дідусь Мазай і зайці» автор показує красу російської природи, її багату і яскраву життя. І на прикладі старого мисливця Мазая вчить поважати та берегти її. Якщо розумно ставитися до лісової фауни, то з роками вона буде тільки додавати. А якщо бездумно нищити лісові багатства, то з кожним поколінням живності в лісах буде ставати все менше. І в підсумку діда Мазая з його зайцями ми будемо сприймати лише як казку, а не правдива розповідь.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника