Події твору «Мій генерал» розгортаються навколо чотирикласника Антона Рибакова, який живе в Сибіру з батьками, і його дідуся Антона Петровича, що проживає в Москві.

Антон – звичайний хлопець, навчається в школі, відвідує курси французької мови. Від інших його відрізняє лише те, що його дідусь – генерал. Хлопець мріяв про їх зустрічі, перемотуючи в голові вигаданий їм момент їх зустрічі. Через деякий час, дідусь виходить у відставку і приїжджає до Антона в Сибір. Але онук очікував його побачити з медалями і у військовій формі, а приїхав звичайний дідусь.

Під час співжиття дідусь демонструє Антону все, що вміє і чого навчився. Він ретельно прибирається, смачно готує, навчає Антона і допомагає йому загартовуватися. Дізнавшись про дідуся Антона, всі в класі починають його поважати, що йому дуже подобається, і він починає хвалитися.

Незабаром дідусь знаходить нову роботу – він стає комірником. Після цього Антон став соромитися діда, адже він генерал, а сніг чистить нарівні з усіма. Антон Петрович пояснює онукові, що будь-яка робота не ганебна, а навіть гідна поваги.

Під час зимових канікул вони вирішують відвідати Москву, де живуть в квартирі Антона Петровича, спілкуються з друзями діда, теж генералами. Саме тоді хлопчик дізнався, що його дід ще і кандидат наук. Пізніше дідусь поділився з онуком секретом про те, що вони не рідні один одному. Колись давно Петрович, будучи майором, знайшов трирічного батька Антона біля загиблої матері і відправив його своїм родичам, щоб ті його виходили.

Смерть Антона Петровича стала величезним ударом для всієї родини хлопчика. На його похорон прийшло все селище, адже він зумів завоювати довіру всього селища величезною відданістю своїм принципам і мудрістю.

Даний твір А. Лиханова вчить шанобливо ставитися до старших людей, не судити за професією і не соромитися її, а також тому, що не рідний спочатку людина може стати воістину близьким і коханим.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника