Як тільки почав сходити сніг, двоє мисливців вирушили полювати на диких зайців, а супроводжував їх пес по клички Завирайка. Як тільки вони вийшли за межі села за ними слідом не відстаючи, бігла зграя сільських собак, незліченна і галаслива зграя. Але зайняті полюванням друзі і пес, не звертали жодної уваги на ораву, як і собаки на них. Всі були захоплені своєю справою. Полювання не задалася, і мисливці повернулися в село без жодної тушки.

Коли стемніло, мисливці почули несамовитий гавкання Завирайки. Пес був схвильований і так сильно рвався в ліс. Люди подумали, що пса розбурхують вовки. Один з мисливців перезарядив ружьишко, взявши Завирайку, вони пішли в ліс. Мисливців вів пес тим же шляхом, яким вони йшли з полювання додому. На ще нерастаявшем снігу мисливці побачили відбитки лап Завирайки і зрозуміли, пес уже бігав туди і назад у ліс.

Мисливці виснажливо ходили за Завирайкой, і через шість верст почувся жалісне скавчання плавно переходить у виття. Подступивши як можна ближче, побачили сільську собаку по кличці Патрашка, угодившую в капкан. Вона міцна, потрапила лапою в капкан і не могла звільнитися. Патрушка пробувала йти вперед, але налиплий на капкані сніг не дозволяв цього. Сніг робив важкими (утяжелял) його хід. Мисливці з радістю вивільнили Патрашку і дружно повернулися в село.

Мораль розповіді така, тварини благородніше і милосерднішими, вони готові приходити на допомогу безвідмовно, людям слід перейняти ці якості у тварин.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника