Короткий зміст Куликовської битви: причини, схема, учасники

Куликовська битва — епохальна битва в історії Росії, яке сталося 8 вересня 1380 року і увінчалося перемогою над татаро-монголами. Ця дата з 1995 року відзначається як День військової слави.

Про місце, час бою, розстановці та чисельності воїнів історики сперечаються досі. Основним літописним джерелом вважається «Задонщина», написана за розповідями учасників боїв. Століття з’явилися «Сказання про Мамаєвому побоїще» і «Повість про Куликовську битву». Є й інші опису різного ступеня точності, в тому числі повідомлення західноєвропейських хронік.

При передачі від покоління до покоління ці свідоцтва спотворювалися, тому вчені при відтворенні історичної канви роблять порівняльний аналіз всієї інформації.

Передісторія битви

З XII століття руські князівства ворогували між собою і тому не змогли чинити опір нападникам татаро-монголам. В результаті Русь на 240 років втратила політичну і економічну незалежність: встановилося ярмо. Початком поневолення вважають 1240 рік.

Руським князям довелося присягати на вірність хана Золотої орди і отримувати ярлики на правління. Хан вершив над ними суд, брав у заручники, стратив неугодних. Татари проводили хитру політику роз’єднання, сіяли міжусобицю. Яблуком розбрату був «великий стіл» — князівство Володимирське. Володимирський князь володів великою владою: збирав данину і від імені хана судив інших князів.

Дивіться також:  Соборне уложення 1649 року коротко, прийняття до правління Олексія Михайловича, загальна характеристика основних положень, історія створення, речове право, загальний обшук в Соборному уложенні

Крім щорічної данини продовольством, ремісничими товарами, грошима, невільниками, доводилося платити зміст ханським ставленикам, збирати позачергові податі і кошти на подарунки ханського двору.

Розвиток країни сповільнилося, міста порожніли і приходили в занепад, родючі землі не оброблялися.

Але час заліковувати рани, життя брало своє. Удосконалювалося землеробство, ремісництво, розвивалася торгівля. Зростала національна самосвідомість. З’явилася потреба в територіальному, духовному, культурному об’єднанні. Цьому заважало ординське ярмо.

Для успішної боротьби з татаро-монголами руським князям треба було забути про чвари і об’єднатися. Найбільш потужними князівствами були Московське, Тверське, Суздальське, Нижегородської, Рязанське. Лідером в об’єднанні руських земель стала Москва. Цьому сприяла гнучка політика московських князів, вигідне розташування земель на перетині шляхів з інших князівств, розвинуте сільське господарство і ремесла, підтримка більшості населення.