Колька, Нюрка і Васька – сусіди. Подружил їх приїжджий товариш Васьки Исайка Гольдін. Як-то задумали хлопці в лапту пограти, а четвертого і немає. От і вирішили взяти до себе Нюрку.

Одного разу хлопці побачили, як червоноармійці притягли гармати на конях і почали стріляти. Це були навчальні стрільби по наспіх побудованої на лісовій галявині селі.

Друзі стали щодня спостерігати за військовими. Одного разу командир впустив сірники. Не бажаючи спускатися за ними з коня, попросив дітей подати коробок. Васька кинувся підбирати, та в поспіху сам впав, Коля спробував їх перехопити. Зав’язалася бійка. Нюра тим часом обережно підхопила коробок і простягнула командиру.

Так хлопці і посварилися.

Сварка була недовгою – самому грати нудно. Через кілька днів Колька пішов на мирову з Васьком. Разом вони покликали Нюру за грибами.

Наступного ранку хлопці довго бродили по лісі. Вася знайшов уламок від снаряда і не хотів міняти його ні на які гриби і обіцянки Колі. Той страшенно заздрив.

Далеко зайшли хлопці, ось вже і село здалася. Вирішили вони піти подивитися, куди стріляли червоноармійці.

А села-то і немає ніякої зовсім, так, пофарбовані дошки, з яких наспіх сколотили млин, церква і кілька будиночків. Гарним був тільки бліндаж. Тільки вони залізли в нього, як розпочалися навчання.

Страшно було друзям сидіти під гулом гармат. Коли все закінчилося, вони швидко побігли додому.

Васька хвалився перед Ісайкой осколком, але той не оцінив знахідку і розповіддю не перейнявся. Хлопці на неї не образилися, адже і вони знали: грати в чижа куди краще, ніж сидіти під вибухами снарядів.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника