Книга розповідає про життя Олексія Горбачова. Батько його загинув на фронті, а незабаром і мама померла від хвороби. Дядько і тітка Льоші, люди дурні і жадібні, взяли над ним опіку. Тітки не було жодного діла до його виховання. Дядько був не чистий на руку, і весь час розмірковував про силу грошей. Він поважав тільки тих, хто вмів ці гроші заробляти.

Одного разу, дядько Троша втратив роботу, і сім’я переїхала в Краснодар. Там справи теж не задалися, і після деяких поневірянь вони влаштувалися в Батумі. Тут дядько влаштувався продавцем у кіоск, що торгував спиртними напоями. Племінника він прилаштував туди ж на підсобну роботу. Олекса бачив, що дядько погано поводиться з людьми, намагається обважити або не віддати решту. На цьому ґрунті одного разу і розгорівся між ними конфлікт, підсумком якого став Льошин втечу. Він вчепився за поручень поїзда і поїхав у невідомому напрямку.

Зійшовши на найближчій станції, хлопчик усвідомив всю тяжкість ситуації. Додому йому не хотілося. До міліції теж не можна, адже вони розшукають його родичів. Низка випадковостей приводить хлопця до знайомства з Олексієм Ерофеевичем, старшим помічником капітана судна. Саме ця людина бере на себе відповідальність за долю хлопчика і влаштовує його в дитячий будинок.

Льоші пощастило, що на його шляху зустрічалися хороші, чуйні людей. Директором дитбудинку виявилася Людмила Сергіївна Русакова – талановитий педагог і тонкий знавець людської природи. Поступово хлопчик розкрився, знайшов друзів, відновив навчання, почав шукати своє місце в світі. Минули тяготи і хвилювання, попереду світле майбутнє чесної людини, готового вчитися новому та працювати на благо.

Люди, що зустрічаються на життєвому шляху кожної дитини, багато в чому визначають, як він буде розвиватися, навчиться дружити, бути відповідальним, надійним, сміливим, а головне, чи вистачить у нього наполегливості, добиватися поставлених цілей і вірити в свою мрію.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника