Дениско, Мишко і Оленка жили в одному дворі. Вони часто гуляли і грали разом. І ось нещодавно вони знову проводили свій вільний час у дворі. Справа була перед новорічними святами. У двір в’їхала вантажна машина. Хлопці побачили велику зелену ялина в кузові вантажівки. Діти не могли пропустити таке видовище. Вони уважно спостерігали за тим, як розвантажують ялинку.

Оленка довго дивилася на дерево і сказала, що на верхівці видно красиві сыски. Дівчинці було всього п’ять років. У неї недавно випав зуб, і Оленка не могла правильно вимовляти деякі звуки. Мишко і Дениска були її однолітками. Вони весело сміялися зі слів дівчинки. Хлопці звикли у всьому змагатися, тому і реготали вони дуже голосно, щоб бути кращим.

Оленці стало прикро до сліз. Вона пояснювала дурним хлопчиськами, що недавно втратила молочний зуб. Хлопці були непохитні. Вони хвалилися своїми втраченими зубами. Виявилося, що у них і зубів випало більше, ніж у дівчинки. Сміх ніяк не вщухав. Вони лежали на снігу, робили вигляд, що втрачають свідомість від такого неправильного слова. Дениско хапав сніг і охолоджував їм свій, нібито запалений мозок.

Потім Мишко вирішив навчити подругу, як треба правильно говорити слово “шишки”. Він голосно назвав їх хыхками. У нього теж днями випали зуби, і хлопчисько не відрізнявся правильною вимовою. Оленка запевняла одного, що він не вірно говорить. Загалом, кожен оратор був упевнений лише в своїй правоті. Діти кричали й лаялись.

Денискові набридло слухати, як сваряться його друзі. Він побрів до себе додому. Дорогою він не міг зрозуміти, чому Ведмедика і Оленці так складно вимовити шишки правильно. Він зупинився ні хвилинку і сказав: “Фыфки”. Дениско був повністю впевнений, що він сказав все вірно. Хлопчисько спокійно продовжив шлях додому.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника