Головний герой приїхав по службі на кілька днів в губернаторський місто Т. З’їздивши за всім своїм робочим справах, він вирішив заїхати до старого знайомого свого батька, який до цього часу вже встиг овдовіти. Під час їх розмови в кімнату увійшла старша його дочка, як розповів сам поміщик – це його старша дочка. Молода, сімнадцятирічна дівчина, яка здалася головному герою повісті вельми загадковою і таємничою. Софі, так звали дочку поміщика, не виявляла ніяких емоцій, здавалося, взагалі, не вміла посміхатися. Він спробував завести з нею розмову, але він ні до чого не призвела, однак, дівчина погодилася танцювати з ним танець на балу.
Повернувшись в готель і пообідавши, головний герой дізнається про те, що в місті хоч і мало розваг, однак, є людина, яка може викликати дух померлого людини. Зацікавившись цим явищем, він прямує все дізнатися і попросити викликати духа свого гувернера. Під час сеансу, він дійсно побачив те, що ніяк не очікував. Старий Дессер, який колись був його гувернером дійсно на кілька миттєвостей опинився перед його очима, але потім Василю, того самого мужика, який і викликав духів стало погано і йому довелося піти.
Під час танцю на балу, Софі була все так само мовчазна й неговірка. На все відповідала односкладово і знехотя. Бажаючи хоч якось зацікавити дівчину бесідою, головний герой розповідає їй про час виклику духу. Як виявилося, дівчина знає людину, яка проводила сеанси і, навіть називає його ім’я-Василь. Між ними починається суперечка, Софі виявляється дівчиною дуже віруючою, з непохитними переконаннями. Вона розповідає про те, що для істинної віри потрібно самозречення. Ніякі доводи головного героя на неї не діють і вона все так само залишається при своїй думці. Все можливо, якщо є віра, адже навіть він побачив диво. А для істинної віри необхідні самозречення і приниження. Незабаром головний герой залишив бал, а потім і місто.
Через кілька років у розмові з колегою спливає сім’я Софі і він дізнається про те, що дівчина втекла і досі її ніхто не може знайти. Головний герой здивований, тому що вони не здалося йому тієї, що могла б так вчинити.
У тому ж році він зустрів її на одному постоялому дворі разом з Василем. Вона прислуговувала йому, побачивши, її головний герой спробував звернутися до неї, напоумити, проте, дівчина, яка від нелегкого життя схудла і огрубіла просто зробила вигляд, що не впізнала його. Вона зникла не намагаючись навіть вислухати його. Через якийсь час він дізнався про те, що її все ж повернули додому, але Софі довго не прожила так і сгинув, навіть жодного разу не зронивши слова. Тільки в служінні юродивому Василю дівчина бачила сенс свого життя і віри. Сліпий фанатизм, який володів Софі, може бути вкрай небезпечним як для самої людини, так і для оточуючих.
Можете використовувати цей текст для читацького щоденника
