Казка починатися так сказати з народження снігуроньки з грудочки снігу у бідних людей похилого віку, які мали улюблену собачку по кличці Жучка. Але одного разу собачка завинила впустивши бідну холодну лисичку в курник погрітися, а вона до ранку поїла всіх курей і дід не пожалевши викинув її (собаку) з дому.

Снігуронька підросла до літа подружилася з дівчатами, і вони зібралися в ліс по ягоди. Але снігуронька загубилася в лісі, стала кричати подружкам, але вони її не чули. Залізла вона на дерево і кричить Ау. Повз проходили лісові жителі, але снігуронька їм не довіряла, вона не здавалася і продовжувала кричати і її почула Жучка, прибігла і відвела до людей похилого віку. Зраділи люди похилого віку від радості, пробачили Жучку. Стали вони всі разом далі жити.

Мораль цієї казки така: не кидайте “вірних друзів” адже вони можуть врятувати не тільки ваше життя, але й життя близьких вам людей

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника