З давніх часів Чесноти і Пороки ворогували між собою. Вади жили весело, гуляли, гуляли й веселилися та ще завжди при грошах були. А Чесноти жили бідно і сіро, але зате у всіх книжках наводилися як зразок для наслідування. А нишком мріяли вершити такі ж справи, як і Пороки. Іноді і вершили.

Важко згадати, з чого чвари у них спочатку пішли. Вади були спритні і бігли попереду всіх. А Чесноти за ними не встигали, і дуже засмучувалися. Тоді вони вирішили розійтися і жити кожен сам по собі. Чесноти образились і почали лаяти Вади на кожному розі.

Сперечалися вони, поки повз Іванушка-Дурник не пройшов і не запитав, чому ті б’ються, якщо спочатку «всі однаково властивостями» були?

Разворчались на ці «властивості» Чесноти, а потім вирішили знайти компроміс. І як парламентера послати нащадка Смирення і Прелюбодїяння, ім’я якому було Лицемірство.

Пішло Лицемірство в табір Вад і сподобалося там самому Батькові Брехні. Вшановували її Пороки, як рівну, і тепер будь-яка з Чеснот могла прийти до них в гості, маючи поруч Лицемірство у супроводжуючих. І навпаки.

Так і стало з тих пір – однією рукою добро творять, іншої гидоти.

І заслуговують тепер свою назву Чесноти – невідомо

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника