Розповідь “Моє життя” виконаний у вигляді біографії головного героя Мисаїла Полознева. Від його ж особи і ведеться оповідь. З близьких родичів у нього залишилися батько та сестра Клеопатра, матір вони поховали і живуть тепер утрьох. Якщо сестра – головна надія і опора старіючого батька, то Мисаїл навпроти абсолютно ненадійний. Він іде з одного за іншим місць своєї роботи т здається, взагалі ніколи не зможе знайти собі місце до душі. Він, будучи сином архітектора тягнеться до простих мужиків, йому хочеться працювати руками. Батько не витримавши свариться з ним т виганяє з дому. Мисаїл проситься жити в будинок до своєї няні. У няні є прийомний син, який навпаки, будучи зовсім простого походження тягнеться до вищого суспільства, мріє стати благородних кровей.

Протягом усього оповідання описується життя Мисаїла, як спочатку його відкидає суспільство в якому він виріс, аж до того, що навіть дівчина, яка була закохана в нього просить не вітатися з нею на людях. З плином часу вони починають поважати його, за прямоту, за цікавий погляд на життя, ставлення до фізичної праці й простим роботягам.

Одружившись, Мисаїл з дружиною Машею виїжджають з міста, намагаються вести сільське життя зі своїм господарством. Маша навіть починає будувати свою школу, але мужики роботяги не бачать в них справжніх господарів – п’ють, грублять і не слухаються.

Час йде, сестра Мисаїла Клеопатра народжує позашлюбну дочку, а сама помирає від сухот. Батько не бере внучку і проклинає її так само, як сина. Дружина головного героя їде в Америку і просить розлучення. Все хороше і світле ніби закінчується в життя Мисаїла. І навіть коли він бачиться зі своєю подругою дитинства, яка досі закохана в нього, не може спілкуватися з нею при інших людях – його так і не прийняло суспільство.