Короткий зміст Бєлов Плотницкие оповідання

Костянтин Платонович – чоловік, який колись жив в селі, жив там, і дитинство його пройшло саме там. Але минув час, виріс, став молодим, і перехотілося там жити. А саме тому, він виїхав з свого села, і став жити в місті. Адже він пам’ятав ще дуже добре, як його ображали і насміхалися над ним бюрократи міські, кажучи, що все сільське – це приниження. Так він і перестав любити своє село і все сільське, що з цим пов’язано.

Але все-таки минув час, і вже в 1966 році, а точніше – в березні того року, вже дорослий, досить ще молодий, Костянтин Платонович за прізвищем Зорін, вирішив все-таки поїхати в село, рідну і неповторну.

Йому вже тоді було тридцять чотири роки, і за професією він став інженером. Це дуже вигідна професія, відмінне хобі, і приносить хороший достаток. Коли ж приїхав, він вирішив, що весь відпустку свій, який становив двадцять чотири дні, буде проводити в лазні. Але коли він її знайшов, виявилося, що вона вся наскрізь прогнила. А саме тому її неможливо було навіть полагодити самому.

Він вирішив покликати сусіда на допомогу, але той замість цього, почав розповідати своє дитинство. Дитинство було таке, що і не позаздриш. Коли Смолін народився, піп не міг повірити, що у того немає ніяких гріхів, а тому тягав його за вуха, що було дуже неприємно. А тому хлопець вирішив згрішити, і поцупив у батька тютюн, і став палити. Тоді його перестали бити, і навіть начебто все налагодилося, але тільки з вигляду, а по-справжньому — стало якось не по собі жити.

Але потім вони почали ремонтувати разом баню. Проходить сусід, і вони починають сваритися зі Смолином. Зорін потім запитав, що це за людина. І Смолін розповів про їх знайомство, і чому сваряться.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника