Аллін під час війни в Гімалаях потрапив в ураган, потім в шторм і тайфун. З тих пір у нього розвинулася манія, що його прагне наздогнати вітер – вбивця. Хоче позбавити його життя, що вже було неодноразово.

Алліну вже не вірить його оточення, крім кращого друга, якого звуть Герб Томпсон. Він дуже співчуває Алліну і завжди готовий вислухати і допомогти.

Аллін набирає номер свого товариша, і повідомляє що вітер – вбивця знову переслідує його і хоче вбити, просить приїхати. Томпсон не може відвідати свого друга, так як зайнятий приїздом гостей. Кличе Алліна до себе. Але той боїться, що вітер досягне його в шляху і залишається вдома.

Ще кілька разів Аллін набирав номер друга, говорив, що вітер зовсім близько, оточив будинок. Всюди чути голоси, голоси, душі яких занапастив вітер, страшна стародавня стихія. Сказав, що сховається від вітру в підвалі. Герб каже, що зараз приїде, але Аллін говорить не треба.

Дзвінки припинилися, Томпсон сам вирішує подзвонити другу, але не може додзвонитися, так як немає зв’язку. Герб вирішує все – таки поїхати до свого товариша. І тут за дверима він чує голос і сміх Алліна, він думає, що той сам приїхав. Радісно розкривши двері, Герб Томпсон ні кого там не виявив, крім завывающего вітру, голосами тисячі осіб і Алліна. Герб все зрозумів, але було пізно…

Це оповідання вчить нас того, що ми ніколи не повинні забувати про своїх друзів, тим більше тоді, коли вони особливо потребують нашої допомоги.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника