Оповідання «Бідні родичі» Людмили Улицької увійшов в однойменний збірник, виданий у 1993 році.

Щомісяця у визначений день літня полубезумная жінка на ім’я Ася приходить до своєї троюрідній сестрі Ганні Марківні за «допомогою» – посібником у вигляді ста карбованців і декількох ношених речей. Їх чергова зустріч і розмови становлять основу цієї розповіді.

Коли-то вони обидва вчилися в калузької гімназії, тільки першої, живою і веселою Асеньке, навчання не надавалась, а друга була старанною дівчинкою і серйозною. Ґрунтовна Ганна Марківна змогла добре влаштуватися в житті. У неї чоловік, який викладає в місцевому університеті, достаток, забезпечене життя. На «бідну родичку» Асю вона дивиться зі співчуттям, який диктує їй «родинний борг», але не без зарозумілості.

На початку розповіді сором’язлива Ася, щоразу шукаючи привід і виправдання для свого візиту, заводить розмову про те, що з’явилися у продажу китайських термосах. Але термос Ганні Марківні без потреби. Потім з’являється і йде чоловік господині – він не грає ніякої ролі в оповіданні. В оповіданні взагалі йдеться про що, що не має відношення до сюжету. І про красивою домробітниці Ніні, і про внучку Ганни Марківни Іринці, яка раптово оголосила родичам, що виходить заміж, і про її нареченого Сергія, про його батьків, братів і сестру, про друзів Матиасе і Берті, про убогій кімнаті Асі в комуналці… Все це так ретельно виписано автором – немов сплетено в тугий клубок життєвих звершень і негараздів.

Побачення закінчується урочистим врученням господинею сторублевках і приходом героїні до своєї давньої подруги Маруське Фомичевой. Та лежить, паралізована і ледь говорить, у своїй сирої убогій кімнатці. Ася складає на стілець біля ліжка принесені дари. Вона радіє і виглядає абсолютно щасливою…

Оповідання «Бідні родичі» про часто неправильно розуміється людьми простих речах – доброту, гордині, благодіяння. Про те, як просто прийняти одне за інше, так і не розібравшись в цій плутанині до кінця життя.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника