Жив на копальнях хлопець. Звали його Іллею. Нікого у нього не було, одна баба Ликера. Все, що дісталося Іллі в спадок від батьків, це сильні руки, весела вдача і справедливий характер.

Перед смертю баба Ликера наказ Іллі залишила: жити чесно, за багатством не ганятися, чужого не брати. І про бабу Синюшку, що живе на болоті і охороняє незліченні багатства, теж розповіла. Ще залишила Іллі повне решето з пір’їнками. Сказала, що успіх вони йому принесуть і захистять від лиха.

Ховати бабку Іллі допомагали сільські бабусі. Повернувся він додому із кладовища, а в хаті нічого немає. Бабусі все бабині речі розтягнули, навіть пір’ям не погребували. Залишилося тільки три пір’їнки. Погоревал хлопець, що не зберіг бабкін спадщину, і на копальню вирушив. Залишилися три пера, перев’язавши ниткою, собі на шапку прикріпив.

Щоб скоротити дорогу, Ілля пішов через болото. До його середини добрався і побачив віконце, а в ньому вода. Раптом його в сон потягнуло. Насилу він доповз до пагорба і там ліг. Тут з того віконця маленька бабуся з’явилася, вся в синьому одязі. Хотіла вона Іллю схопити і з собою потягти. Руки у неї довгі, ледве помітних, до нього тягне, а дістати не може. Видно пір’ячко бабині від біди захищають. Зрозумів Ілля, що це бабка Синюшка, про яку йому Ликера розповідала.

Не змогла Синюшка силою з Іллею впоратися, вирішила взяти хитрістю. Стала хлопця заохочувати. Ілля розхрабрився і пообіцяв, що в перший вільний день прийде і ковшем всю воду з віконця вичерпає. І далі на копальню пішов. Але щось стривожило хлопця: то очі бабині, то її молодий та дзвінкий голос.

На копальні Ілля розповів, яке йому спадок дісталося. І жартома пояснив, що пір’я ці не прості, а заговорені. Серед робочих хлопець стояв, звали Кузьмою. Дуже жадібний був. Сильно він Іллі заздрив за його вправність у роботі і веселий характер. Повірив він у ці розповіді і вирішив спочатку пір’ячко вкрасти, а потім за Іллею простежити. Так і зробив.

Ілля другий раз на болото прийшов, ковшем воду намагався зачерпнути. Все погрожував бабку Синюшку тією водою облити. А вона над ним як і раніше сміялася. Зрозуміла вона, що з чистими помислами Ілля до неї на болото ходить: йому хотілося подивитися, як бабка в дівчину перетворюється. Наказала вона йому прийти в повний місяць і обов’язково сказати, що прийшов він без ковша.

Кузьма в цей час підслуховував, і вирішив Іллю випередити, раніше прийти. Коли місяць повної стала, розмова на копальні пішов – Кузьма пропав. Для виду пошукали, на цьому все і закінчилося.

Третій раз Ілля на болото прийшов. Навіть не побоявся без пір’їнок з’явитися, зникли вони десь. Довго він з бабою Синюшкой сперечався. Нарешті, вона погодилася здатися йому в дівочому обличчі і зникла у віконці. Раптом з лісу почулися кроки. Ілля озирнувся і побачив дівчину. Одяг на ній вся синього кольору, і коса довга з синьою стрічкою. Ніколи хлопець такої красуні не зустрічав. Протягнула вона йому зникле з хати решето, повне різних ягід, а зверху три пір’їнки. Пояснила дівчина, що до неї за багатством Кузьма приходив, та в тому болоті і залишився. Тільки вкрадені ним пір’ячко на поверхню виплили. Дівчина попрощалася з Іллею і пропала.

Повернувся Ілля в свою хату, глянув у потяжелевшее решето, а там золоті злитки і дорогоцінні камені лежать. З допомогою цих скарбів у господаря відкупився на волю, дім збудував, завів господарство. Тільки дівчину з болота забути не може. Вирішив ще раз туди сходити. Назустріч дівчата попалися, за ягодами в ліс ходили. Серед них Ілля й побачив дівчину – копія бабка Синюшка в образі дівочому. З нею Ілля й долю свою знайшов. На болоті новий копальня відкрили, а колодязя, про який Ілля розповідав, так і не знайшли.

Казка вчить жити чесно, по совісті, трудитися в радість. Пам’ятати, що злість і жадоба завжди караються.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника