У книзі розповідається про життя сільської жінки у часи війни. Жінку звали Толганай. До кінця літа Толганай приходить в поле і виливає душу про своє нелегке життя. У дитинстві Толганай довелося не солодко. Її приводили в полі, давали кусень хліба, і примушували дивитися за полем. Вона охороняла посів від нападу птахів і худоби.

Толганай підросла і зустріла молодого хлопця по імені Суванкул. Незабаром вона полюбила його, і вони одружилися. Суванкул працював трактористом і незабаром став бригадиром у колгоспі. Толганай народила 3 синів. Старшого звали Касим. Касим працював комбайнером у колгоспі. Касим познайомився з Алиман і незабаром одружився. Невістку Толганай прийняла з радістю. Середній син по імені Масельбек поїхав в місто на навчання.

Молодший син по імені Джайнак працював секретарем в колгоспі. Незабаром почалася війна, і чоловік Толганай зі старшим сином пішли воювати. На війні батько з сином загинули. Відразу Толганай і її невістка стали вдовами. Толганай працювала бригадиром, а Алиман жила разом з нею. Другий син Масельбек теж вирушив на війну і трагічно загинув. А молодший син пропав безвісти.Толганай турбувалася про свою молоду невістку і хотіла видати її заміж. У селі з’явився новий хлопець, який працював чабаном. Незабаром Алиман зізналася, що вагітна.

Сусіди і знайомі поїхали в сусіднє село, де живе чабан. Вони хотіли поговорити з ним про одруження на Алиман, щоб вона уникла ганьби. Як виявилося чабан був уже одруженим чоловіком. І його дружина вигнала всіх знайомих і саму Толганай.Минув час і Алиман народила хлопчика і померла при пологах. Хлопчика назвали Жанболатом. Сусіди Толганай допомагали їй, як могли.

Сусід по імені Бекташ навчив хлопчика ми після взяв до себе на роботу. Інша сусідка вигодувала хлопчика.Толганай прийшла на поле і обіцяла собі, той не забуде про минуле. І коли – небудь розповість Жанболату про історію сім’ї.

Можете використовувати цей текст для читацького щоденника