Про те, як вдалося виплутатися з незвичайних обставин хитрого мужика, розповість малюкам казка «Знахар». Мужичок на прізвисько Жучок прикинувся знахарем: поцупив у баби полотно, сховав його, а сам став хвалитися, що вміє ворожити. Баба платить йому борошном і олією, він поворожил і сказав їй, де знаходиться полотно. Точно так само він «допоміг» знайти селянинові жеребця. Але ось у самого царя загубилося кільце. Цар наказує привезти знахаря, щоб той поворожил і відшукав його. Він виділяє мужичку кімнату в палаці…

Текст казки

Жив бідний та продувной мужичок, за прозванью Жучок; вкрав у баби полотно і сховав у омете соломи, а сам хвалився, що ворожити майстер. Прийшла до нього баба і просить погадати. Мужик запитує:

— А що даси за роботу?

— Пуд муки фунт масла.

— Гаразд!

Став гадати; погадал-погадал і сказав їй, де полотно захований.

Дня через два, через три пропав у пана жеребець; він же, плут, його і повів так прив’язав у лісі до дерева. Посилає пан за цим мужиком; став мужик гадати і каже:

— Ідіть швидше, жеребець в лісі, до дерева прив’язаний.

Привели жеребця з лісу; дав пане знахарю сто рубльов, і пішла про нього слава по всьому царству.

Ось, на біду, пропало у царя його вінчальне кільце; шукати-шукати — немає ніде! Цар послав за знахарем, щоб як можна швидше в палац його привезли. Взяли його, посадили на віз і привезли до царя.

“От коли потрапив-то, — думає мужик, — як мені дізнатися, де поділося кільце? Ну як цар обпалиться так туди зашлет, куди Макар і телят не ганяв!”

— Здрастуй, мужичок, — каже цар, — поворожи-но мені; відгадаєш — грошима дам, а якщо ні — то мій меч, твоя голова з плеч!

Негайно наказав відвести знахаря особливу кімнату:

— Нехай-де цілу ніч ворожить, щоб до ранку відповідь був готовий.

Знахар сидить у тій кімнаті так думає:

“Яку відповідь дам я цареві? Краще дочекаюся глухої півночі та втечу куди очі; от як пропоют треті півні, зараз і поставлю тягу!”

А кільце-то царський поцупили три дворових людини: лакей, кучер та кухар.

— Що, братики, — розмовляють вони між собою, — як цей ворожейка та дізнається про нас? Адже тоді нам смерть неминуща… Давайте-ка підслуховувати біля дверей: коли він нічого — і ми мовчок; а коли дізнається про нас, так вже робити нічого — будемо просити його, щоб цареві не доводив.

Лакей пішов підслуховувати; раптом півні заспівали, мужик і промовив:

— Слава тобі господи? Один вже є, залишається двох чекати!

У лакея душа в п’яти пішла; прибіг він до своїх товаришів:

— Ах, братці, адже мене впізнав; тільки я до дверей, а він кричить: один вже є, залишається двох чекати!

— Постій, я піду! — сказав кучер; пішов підслуховувати.

Співали другі півні, а мужик:

— Слава тобі господи, та два є, залишається однієї чекати.

— Ех, братіки, і мене впізнав. Кухар каже:

— Ну, якщо і мене впізнає, так підемо прямо до нього, кинемося в ноги і станемо просити.

Пішов підслуховувати кухар; треті півні заспівали, мужик перехрестився:

— Слава богу, всі три є! — та мерщій у двері — бігти хоче.

А злодії до нього назустріч, впали в ноги і просять і благають:

— Не погуби, не сказывай цареві; от тобі перстень! — Ну, так і бути, прощаю вас! Взяв мужик кільце, підняв мостину і кинув його під підлогу.

Ранок цар запитує;

— Що, мужик, як твої справи?

— Выворожил: кільце твоє покотилося під цю половицю.

Підняли мостину і дістали кільце; цар щедро нагородив знахаря грошима і наказав нагодувати-напоїти його до відвалу, а сам пішов в сад гуляти.

Йде по доріжці, побачив жука, підняв його і побіг до знахаря:

— Ну, коли ти знахар, так дізнайся, що у мене в руці? Чоловік злякався і каже сам собі:

— Що, попався, Жучок, цареві в руки!

— Так, так, твоя правда! — сказав цар, ще більше його нагородив і з честю додому відпустив.