Про перемогу хитрого цигана над змієм розповідає казка «Циган і змій». В одну з сіл унадився літати злий змій, поедавший людей. Залишився там всього один мужик. Приходить якось в село циган, і вирішує залишитися з останнім мешканцем села – подивитися, що за звір прилетить. З’явився змій, і зрадів, що може з’їсти двох. Циган каже, що він не слабшай його, і міряється з ним силою. Змій стискає камінь, і він перетворюється в порошок. А циган бере сир, і з нього тече вода. Він каже чудовиську, що зумів видавити з каменя воду…
Текст казки
У старі роки стояла одна сільце, унадився в ту село змій літати, пожирати людей. Усіх не поїв; залишився всього-навсього один мужик. У ті пори приходить туди циган; справа була пізно ввечері. Куди загляне — скрізь порожньо! Зайшов, нарешті, в останню хатинку; там сидить та плаче інший мужик. «Здрастуй, добрий чоловік!» — «Ти навіщо, циган? Вірно, життя тобі набридло?» — «А що?» — «Так адже сюди внадився змій літати, людей пожирати; всіх поїв, мене одного до ранку залишив, а завтра прилетить — і мене зжере, так і тобі буде непереливки. Разом двох з’їсть!» — «А може, подавиться! Дай-но я з тобою переночую так подивлюся завтра: який-такий змій до вас літає?» Переночували.
Вранці раптом піднялася сильна буря, затряслася хата — прилітає змій: «Ага! — каже. — Прибуток є! Залишив одного мужика, а знайшов двох. Буде чим поснідати!» — «Ніби й справді з’їси?» — питає циган. «Так таки з’їм!» — «Брешешь, чортова образина! Пригнітишся!» — «Що ж, ти хіба сильніший за мене?» — «Ще б пак! Чай, сам знаєш, що у мене сила більше твоєї». — «А ну, давай спробуємо: хто кого сильніше?» — «Давай!» Змій дістав з жорен камінь: «Дивись, циган! Я цей камінь однією рукою раздавлю». — «Добре, подивлюся!» Змій узяв камінь в жменю і зціпив так міцно, що він дрібний пісок звернувся: іскри так і посипалися! «Экое диво! — каже циган. — А ти так стисни камінь, щоб із нього вода потекла. Дивись, як я стискуватиму!» А на столі лежав вузлик сиру; циган схопив його і ну тиснути — сироватка і потекла на землю. «Що, бачив? У кого сили більше?» — «Правда, рука у тебе сильніше мого; а ось спробуємо: хто з нас міцніше свисне?» — «Ну, свисни!» Змій як свиснув — зі всіх дерев лист осипався. «Добре, брате, свистиш, а все не краще мого, — сказав циган. — Зав’яжи-ка наперед свої бельми, а то як я свисну — вони в тебе з чола повыскочат!» Змій повірив і зав’язав хусткою свої очі: «А ну, свисти!» Циган узяв дубину та як свисне змія по голові — той на все горло закричав: «Повно, повно, циган! Не свисти більше, і з одного разу трохи очі не повилазили». — «Як знаєш, а я, мабуть, готовий і ще разок-другий свиснути». — «Ні, не треба, не хочу більше сперечатися. Давай краще з тобою побратаемся: ти будь старший брат, а я меншою». — «Мабуть!»
«Ну, брат, — каже змій, — ступай — там на степу пасеться стадо волів; вибери самого жирного, візьми за хвіст і тягни на обід». Нічого робити — пішов циган в степ; бачить — пасеться великий гурт волів, давай їх ловити та один до одного за хвости пов’язувати. Змій чекав-чекав, не витримав і побіг сам: «Що так довго?» — «А ось постій: навяжу штук п’ятдесят, та за один раз і поволоку всіх додому, щоб на цілий місяць вистачило!» — «Якою ти! Хіба нам тут повік вековать? Буде і одного». Тут змій вхопив самого жирного вола за хвіст, зірвав з нього шкуру, м’ясо звалив на плечі й поніс додому. «Як же, брате, я стільки штук нав’язав — неужли ж так кинути?» — «Ну, кинь».
Прийшли в хату, наклали два котла яловичини, а води немає. «На тобі волячу шкуру, — каже циганові змій, — іди, здобудь повну води і неси сюди, будемо обід варити». Циган узяв шкуру, потягнув до колодезю — ледве-ледве порожнюю тягне, не те що з водою. Прийшов і почав обкопувати колом колодязь. Змій знову чекав-чекав, не витримав і побіг сам: «Що ти, брате, робиш?» — «Хочу криниця навколо обкопати так весь у хату притягти, щоб не потрібно було ходити по воду». — «Якою ти! Багато затіваєш! Щоб обкопати, треба багато часу». Опустив змій в колодязь шкуру, набрав повну води, витягнув і поніс додому. «А ти, брате, — каже циганові, — іди поки в ліс, вибери сухий дуб і волоки в хату; пора вогонь розводити!» Циган пішов у ліс, почав ярлики дерти так мотузки вити; звив довгу-довгу мотузку і почав дуби обплутувати. Змій чекав-чекав, не витримав, побіг сам: «Що так мешкаешь?» — «Так от хочу зараз дубів двадцять зачепити веревкою, так і тягти все з корінням, щоб надовго дров вистачило!» — «Якою ти! Все по-своєму робиш», — сказав змій, вирвав з коренем самий товстий дуб і поволік у хату.
Циган прикинувся, що міцно сердитий, надув губи і сидить мовчки. Змій наварив яловичини, кличе обідати, а він з серцем відповідає: «Не хочу!» От змій зжер цілого вола, випив волячу шкуру води і став цигана допитувати: «Скажи, брат, за що сердишся?» «А за те: що я зроблю — все не так, все не по-твоєму!» — «Ну, не сердься, помиримось!» — «Коли хочеш зі мною помиритися, поїдемо до мене в гості». — «Зволь; готовий, брат!» Негайно дістав змій воза, запріг трійку що не є найкращих коней і поїхали удвох в циганський табір. Стали під’їжджати; побачили циганчата свого батька, біжать до нього назустріч голі та во все горло кричать: «Батько приїхав; змія привіз!» Злякався змій, запитує цигана: «Хто це?» — «А то мої діти! Чай, голодні тепер, дивись, як за тебе візьмуться!» Змій з воза, та тікати; а циган продав трійку коней разом з возом і зажив собі приспівуючи.
