Про те, як ведмедик поплатився головою за своє бажання ріпку поцупити, розповідає казка «Ведмідь – липова нога».

Одного разу посадили дід з бабою ріпу, а її ведмідь повністю розкуйовдив. Вирішили клишоногого провчити: коли той перелазив з оберемком ріпи через паркан, старий йому лапу відрубав і старій приніс. Клишоногий заридав, дошкандибав до лісу на трьох, зробив собі ногу з липи і поїхав назад у село. Добрів до хатинки своїх кривдників, а там баба варила з його лапи юшку, а з вовни робила пряжу. Ведмідь зайшов в хатинку, та й провалився підпідлогу – тут його і прибили.

Текст казки

Жили-були старий зі старою.

Посіяли вони ріпку. Ось унадився ведмідь ріпку у них красти. Старий пішов подивитися і бачить: багато ріпи нарвано та розкидане кругом.

Вернувся він додому і розповідає старій.

А вона йому каже:

— Так хто ж ріпу нарвав? Якщо б люди, так забрали б. Напевно, це ведмідь проказит! Піди-но, старий, покарауль злодія!

Старий узяв сокиру і пішов чатувати на ніч. Ліг під тин і лежить. Раптом приходить ведмідь і давай тягати ріпу — нагріб ціле беремя і поліз через тин.

Старий схопився, кинув у нього сокиру і відрубав йому лапу. Сам втік, сховався.

Заревів ведмідь і пішов на трьох лапах у ліс.

Старий узяв відрубану лапу, приніс додому:

— На, стара, вари.

Стара обдерла ведмежу лапу, поставила варити, шерсть з шкіри общипала, на шкіру села і почала прясти вовну.

Стара пряде. А ведмідь зробив собі липову ногу і пішов до діда з бабою.

Ось ведмідь іде, нога поскрипує, він сам примовляє:

— Скырлы, скырлы, скырлы,

На липовій нозі,

На березовій клюке.

Все по селах сплять,

По селах сплять,

Одна баба не спить —

На моїй шкірі сидить,

Мою шерсть пряде,

Моє м’ясо варить.

Баба почула це і каже:

— Піди-но ти, старий, замкни двері, ведмідь йде…

А ведмідь вже у сіни ввійшов, двері відчиняє, сам примовляє:

— Скырлы, скырлы, скырлы,

На липовій нозі,

На березовій клюке.

Все по селах сплять,

По селах сплять,

Одна баба не спить —

На моїй шкірі сидить,

Мою шерсть пряде,

Моє м’ясо варить.

У ті пори старий зі старою злякалися.

Старий сховався на піл під корито, а стара на піч, під чорні сорочки.

Ведмідь заліз у хату, став шукати старого зі старою так і влучив у підпіллі.

Тут зібрався народ, і вбили ведмедя.