Про те, як дітки змогли врятуватися від злої мешканки колодязя, розповість казка «Ундіна» братів Грімм. Як-то раз маленькі братик з сестричкою гралися біля колодязя, і звалилися на нього. Там внизу жила зла ундіна. Змусила вона хлопців працювати, а годувати не хотіла. Діти вирішили втекти з полону. Вони почекали, поки лиходійка ускачить в церкву. Але вона стала гнатися за ними. Діти помітили погоню. Дівчинка кинула свою щітку, і позаду них виникла ціла гора колючих щіток. Ундіна подолала перешкоду. Потім хлопчик кинув гребінку, і також затримав ундину. Останньою перешкодою було дзеркало, яке кинула сестриця. Цю перешкоду вона не змогла здолати, і вирішила піти додому за сокирою. Поки вона ходила, братик і сестриця втекли далеко. Довелося їй знову повернутися в колодязь.
Текст казки
Грали раз брат з сестрицею біля криниці і, граючись, обидва впали в колодязь. А жила там внизу ундіна, от вона й каже:
— Вже тепер-то ви мої! Тепер ви повинні на мене старанно працювати, — і забрав їх з собою.
Дала вона дівчинці прясти заплутаний жорсткий льон, і до того ж їй довелося наливати воду в бездонну бочку; а хлопчика змусила рубати дерево тупою сокирою; і отримували вони замість їжі одні тільки тверді, як камінь, галушки. Стало, нарешті, дітям зовсім несила, і вони чекали, коли одного разу у вихідний день ундіна була в церкві, і втекли. А так як церква знаходилася по дорозі, то ундіна помітила, що пташки-то полетіли, і пустилася за ними великими стрибками в погоню. Але діти побачили її видали, і кинула дівчинка позаду себе щітку, — і раптом виросла велика гора щіток з тисячами тисяч колючок, і довелося ундину пробиватися через неї з великими труднощами; але, нарешті, вона все-таки крізь неї пролізла. Як побачили це діти, кинув хлопчик тоді позаду себе гребінку, — і піднялася велика гора з гребінок з тисячами тисяч зубців; але ундіна знала, як за них вчепитися, і, нарешті, все-таки за ним пройшла.
Кинула тоді дівчинка слідом за собою дзеркало, — і виросла дзеркальна гора, і була вона така слизька, що ніяк не могла зла ундіна через неї перелізти. І подумала ундіна: «Краще піду швидше додому, візьму сокиру та разрублю дзеркальну гору надвоє». Але поки вона повернулася назад і розрубала дзеркала, діти вже давно втекли далеко-далеко, — і довелося ундину знову опуститися в свій колодязь.
