На бенкеті мишачий король запропонував своїм підданим зварити суп з ковбасної палички, саме про це казка Ганса Християна Андерсена. Миші, яка зварить такий суп, за обіцянки короля, судилося стати царицею. Зголосилося чотири миші, які вирушили в різні частини світу, щоб дізнатися рецепт. Через рік вони повернулися, і кожна з них розповіла про свою подорож і про те, що дізналися з приводу рецепту супу. Перша миша виявилася у ельфів, вони навчили її різних фокусів з паличкою. Інша повідала про те, що вона була в гостях у мурах і сови…

Текст казки

Сторінок:
1 2 3 4 5

Ну і бенкет задали нам вчора у палаці! — сказала одна літня миша іншої миші, якій не довелося побувати на придворному бенкеті. Я сиділа двадцять першої від нашого старого мишачого царя, а це не так вже погано! чого тільки там не подавали до столу! Цвілий хліб, шкіру від окосту, сальні свічки, ковбасу, — а потім все починалося заново. Їжі було стільки, що ми немов два обіду з’їли! А яке у всіх був чудовий настрій, як невимушено велася бесіда, якби ти тільки знала! Обстановка була найбільша домашня. Ми згризли все дочиста, крім ковбасних паличок — це на яких ковбасу смажать; про них-то і потім зайшла мова, і хтось раптом згадав про суп з ковбасної палички. Виявилося, що чути про цей суп чули всі, а от спробувати його або тим більше зварити самій не доводилося нікому. І тоді був запропонований чудовий тост за мишу, яка зуміє зварити суп з ковбасної палички, а значить, зможе стати начальницею притулку для бідних. Ну скажи, хіба не дотепно? А старий мишачий цар піднявся зі свого трону і заявив привселюдно, що зробить царицею ту молоденьку миша, яка зварить самий смачний суп з ковбасної палички. Термін він призначив — рік і один день.

— Ну що ж, термін достатній, — сказала інша миша. — Але як же його варити, цей самий суп, а?

Так, як його варити? Про це питали всі миші, і молоді і старі. Кожна була б не проти потрапити в цариці, та тільки ні в кого не було полювання мандрувати по білому світу, щоб довідатися, як готують цей суп. А без цього не обійтися: сидячи вдома, рецепту не вигадаєш. Але адже не всяка миша може залишити сім’ю і рідний куточок; так і життя на чужині не надто солодке: там не покуштуєш сирної скоринки, не понюхаєш шкіри від окосту, інший раз доведеться і поголодувати, а чого доброго, і в лапи кішці догодиш.

Багато кандидатки в цариці були так стурбовані всіма цими міркуваннями, що вважали за краще залишитися вдома, і лише чотири миші, молоді та спритні, але бідні, стали готуватися до від’їзду. Кожна обрала собі одну з чотирьох сторін світу — може хоч кому-небудь пощастить, — і кожна запаслася ковбасної паличкою, щоб не забути по дорозі про мету подорожі; до того ж паличка могла замінити дорожній посох.

На початку травня вони рушили в путь і в травні наступного ж року повернулися назад, але не всі, а тільки три; про четвертої не було ні слуху ні духу, а призначений термін вже наближався.

— В будь-якій бочці меду завжди знайдеться ложка дьогтю, — сказав мишачий цар, але все-таки велів скликати мишей з усієї округи.

Зібратися їм було наказано в царській кухні; тут же, окремо від інших, що стояли поруч три миші-мандрівниці, а на місце зниклої без вести придворні поставили ковбасну паличку, оповиту чорним кріпимо. Всім присутнім наказали мовчати, поки не висловляться мандрівниці і мишачий цар не оголосить свого рішення.

Ну, а тепер послухаємо.
Сторінок:
1 2 3 4 5