Про те, як бідняк зміг виграти суд у трьох людей, розповість казка «Шемякін суд». Бідний брат взяв у багатого покористуватися кінь, але випадково у неї відірвався хвіст. Багач вирішив судитися з ним. Бідний брат по дорозі до суду послизнувся прямо на мосту. Він впав, і зашиб старого, якого в цей час віз купець до лікаря. «Ну, тепер точно погано моя справа. Візьму камінь, і якщо суддя мене засудить, то разделаюсь і з ним», – думає бідняк. Суддя виніс вирок, подумавши, що замість каменя у бідняка хабар. Але ні багатий брат, ні купець не захотіли її виконувати, пошкодувавши бідняка. Радий був і суддя дізнатися про те, що виніс гуманний вердикт – інакше він був би убитий.

Текст казки

У деяких палестинах два брата живяше: один багатий, а другий — убогий. Прииде убогий брат до багатого коні просити, на чому б йому в ліс по дрова з’їздити. Багатий дала йому коня. Убогий же нача і хомута прошати; багатий же обурився на брата і не дала йому хомута. Убогий же брат умысли себе прив’язати дровни коня за хвіст, і поїхав у ліс по дрова, і насек вооз великий, елико сила коня може везти, і приїхав до двору свого, і відчинив вороти, а підворіття забув виставити. Кінь же кинулася через підворіття і відірвала у себе хвіст. Брат же убогий до багатого приве коня без хвоста; багатий ж вигляді коня без хвоста, не взяв у нього коня і поиде на убогого бити чолом до Шемяке-судді. Убогий, відаючи, що прийшла біда його — буде з нього посилка, а у голого давно смечено, що хоженого дати буде нічого, поиде слідом брата свого.

І приидоша обидва брати до багатого мужика на нічліг. Мужик нача з багатим братом пити і вживати і веселитися, а убогого запросити не хотяху до себе. Убогий же вніде на піл, поглядаючи на них, і внезапу впав з полатей і задавив дитину в люльці до смерті. Мужик ж поиде до Шемяке-судді на убогого бити чолом.

Йде їм до города купно (багатий брат і той мужик, убогий же за ними идяше), прилучися1 їм йти високим мостом. Убогий розум, що не бути йому живому від судді Шемяки, і кинувся з мосту: хотів забитися до смерті. Під мостом син віз батька хворого в лазню, і він потрапив до нього в сани і задавив його до смерті. Син же поиде бити чолом до судді Шемяке, що батька його забій.

Багатий брат прийшла до Шемяке-судді бити чолом на брата, як у коня хвіст висмикнув. Убогий же підняли камінь, і зав’язав у плат, і показує позаду брата, і думає: якщо суддя не по мені стане судити, то я його удару до смерті. Суддя ж, чаю — сто рубльов дає від справи, наказав багатому віддати коня убогому, поки у неї хвіст виросте.

Потім прийшла мужик, подаде челобитну у вбивстві немовляти і нача бити чолом. Убогий вийнявши той же камінь і показу судді позаду мужика. Суддя ж, чаю — інше сто рубльов дає від іншої справи, наказав мужику віддати убогим дружину з тих місць, поки у неї дитина народиться: «І ти в ті пори візьми до себе дружину з дитиною назад».

Прииде син про батька бити чолом, як задавив батька його до смерті, і подаде челобитну на убогого. Убогий же, вийнявши той же камінь, здається судді. Суддя, чаю — сто рубльов дає від справи, наказав синові стати на мосту: «А ти, убогий, стань під мостом, і ти, сину, так само соскочи з мосту на вбогого та задави його до смерті».

Суддя Шемяка вислав слугу до убогого прощати грошей триста карбованців. Убогий же показу камінь і сказав: «Аще б суддя не по мені судив, і я хотів його пошкодити до смерті». Слуга ж прийшла до судді і оповіді про вбогого: «Аще б ти не по ньому судив, і він хотів тебе цим каменем пошкодити до смерті». Суддя нача креститися: «Слава богу, що я по ньому судив!»

Прииде убогий брат до багатого по суддівському наказом коні прощати без хвоста, поки у неї хвіст виросте. Багатий ж не восхоте коні даті, дала йому грошей п’ять рубльов та три чверті хліба, та козу дійну, і помирися з ним вічно.

Прииде убогий брат до мужика і нача по суддівському наказом дружину прошати за тих місць, поки дитина народиться. Мужик же нача з убогим миритися і даде убогому п’ятдесят рубльов, та корову з телям, так кобилу з лошам, та чотири чверті хліба, і помирися з ним вічно.

Прииде убогий до сина за батькову вбивство і нача йому говорити, що «по суддівському наказом тобі стати на мосту, а мені під мостом, і ти кидайся на мене і задави мене до смерті». Син же нача помышляти собі: «Як скочу2 з мосту, його не задавишь, а сам ушибуся до смерті!» і нача з убогим миритися, дала йому грошей двісті карбованців, та кінь, та п’ять четвертей хліба — і помирися з ним вічно.

Посилання:

1 Случилося (Ред.).

2 Соскочу.