Про те, як сизий орел вершив суд над вороною, оповідає казка «Орел і ворона». Як-то раз жила ворона зі своїм сімейством. Стала вона ображати дітей інших птахів – тягала яєчка, які знесли гуси-лебеді. Цей безлад побачив сич, і доповів про нього сизому орлу. Орел послав вороні гінця – маленького горобчика. Той захопив забіяку, і так-сяк зміг притягнути на суд до орла. Став сизий орел питати ворону, ображає вона інших птахів, розгрібає насіння і снопи на полі, коли селяни жнуть і сіють. Але свідчень вона давати не стала – все ворона називала наклепом. Орел виніс вирок: ув’язнити кривдницю в острог.

Текст казки

Жила-була на Русі ворона, з няньками, з мамками, з малими дітками, з ближніми сусідками. Прилетіли гуси-лебеді, завдали яєчок; а ворона стала їх забижать, стала у них яєчка тягати.

Сталося летіти повз сичу; бачить він, що ворона великих птахів забижает, і полетів до сизому орлу. Прилетів і просить: «Батюшка сизий орел! Дай нам праведний суд на шельму ворону». Сизий орел послав за вороною легкого посла горобця. Воробей негайно полетів, захопив ворону; вона було впиратися, воробей давай її стусанами і привів-таки до сизому орлу.

Орел став судити. «Ах ти, шельмо ворона, шаловая1 голова, бруд ніс, р… хвіст! Про тебе говорять, що ти на чуже добро рот разеваешь, у великих птахів яєчка тягаєш». — «Напраслина, батюшка сизий орел, напраслина!» — «Про тебе ж звіщають: вийде мужичок сіяти, а ти вискочиш з усім своїм содомом і ну розгрібати». — «Напраслина, батюшка сизий орел, напраслина!» — «Та ще звіщають: стануть баби жати, нажнут і покладут снопи на полі, а ти вискочиш з усім содомом і знову-таки ну розгрібати так ворушити». — «Напраслина, батюшка сизий орел, напраслина!»

Засудили ворону у острог посадить.