Одна з найбільш фантастичних історій дитинства – це казка «Оле-Лукойе» Андерсена. Саме так звучить ім’я чарівника, який відвідує дітей під час сну.

У Оле-Лукойє завжди знайдеться з собою пара парасольок. Один з них прикрашений яскравими фарбами. Його чарівник розкриває тільки малюкам, які вели себе добре. Другий парасолька – простий, його Оле-Лукойє розкриває пустунам, які вели себе погано. Чарівник відвідує малюка по імені Яльмар.

Текст казки

Сторінок:
1 2 3 4 5 6 7

Ніхто на світі не знає стільки історій, скільки Оле-Лукойє. Ось майстер розповідати-то!

Увечері, коли діти сумирно сидять за столом або на своїх лавках, є Оле-Лукойє. В одних панчохах він тихенько піднімається по сходах, потім обережно приотворит двері, нечутно зробить крок в кімнату і злегка пирсне дітям в очі солодким молоком. Повіки у дітей починають злипатися, і вони вже не можуть розгледіти Оле, а він підкрадається до них ззаду і починає легенько дути їм у потилицю. Повіє – і головки у них зараз отяжелеют. Це зовсім не боляче – Оле-Лукойє немає злого умислу; він хоче тільки, щоб діти вгамувалися, а для цього їх неодмінно треба укласти в ліжко! Ну от він і вкладе їх, а потім вже починає розповідати історії.

Коли діти поснуть, Оле-Лукойє сідає на ліжко. Одягнений він чудово: на ньому шовковий кафтан, тільки не можна сказати, якого кольору, – він відливає то голубим, то зеленим, то червоним, залежно від того, в який бік повернеться Оле. Під пахвами у нього по парасольці: один з картинками – його він розкриває над хорошими дітьми, і їм цілу ніч сняться чарівні казки, інший зовсім простий, гладкий, – його він розкриває над поганими дітьми: ну, вони і сплять всю ніч, як убиті, і вранці виявляється, що вони рівно нічого не бачили уві сні!

Послухаємо ж про те, як Оле-Лукойє відвідував кожен вечір одного хлопчика Яльмара, і розповідав йому історію! Це буде цілих сім історій: у тижні адже сім днів.

Понеділок

Ну ось, – сказав Оле-Лукойє, уклавши Яльмара в ліжко, – тепер прикрасимо кімнату!

І в одну мить всі кімнатні квіти перетворилися у великі дерева, які тягнули свої довгі гілки уздовж стін до самої стелі, а вся кімната перетворилася в чудеснейшую альтанку. Гілки дерев були всіяні квітами; кожна квітка по красі і запаху був краще троянди, а смаком (якби ви захотіли спробувати) солодше варення; плоди ж блищали, як золоті. Ще на деревах були пампушки, які мало не лускали від ізюмні начинки. Просто диво, що таке!

Раптом в ящику столу, де лежали навчальні приналежності Яльмара, піднялися жахливі стогони.

– Що там таке? – сказав Оле-Лукойє пішов і висунув шухляду.

Виявляється, це рвала і метала аспидная дошка: рішення написаною на ній завдання вкралася помилка, і всі обчислення готові були розсипатися; грифель стрибав і стрибав на своїй ниточці, точно собачка: він дуже хотів допомогти справі, та не міг. Голосно стогнала і зошит Яльмара, слухати її було просто жахливо! На кожній сторінці стояли великі літери, а з ними поруч маленькі, так і цілим стовпцем одна під інший – це була пропис; збоку ж йшли інші, воображавшие, що тримаються так само твердо. Їх писав Яльмар, і вони, здавалося, спотикалися об лінійки, на яких повинні були стояти.

– Ось як треба триматися! – говорила пропис. – Ось так, з легким нахилом вправо!

– Ах, ми б і раді, – відповідали букви Яльмара, – так не можемо! Ми такі поганенькі!

– Так вас треба трохи підтягнути! – сказав Оле-Лукойє.

– Ой, ні! – закричали вони випростались і так, що любо було дивитись.

– Ну, тепер нам не до історій! – сказав Оле-Лукойє. – Будемо-ка вправлятися! Раз-два! Раз-два!

І він довів всі букви Яльмара так, що вони стояли вже рівно і бадьоро, як твоя пропис. Але вранці, коли Оле-Лукойє пішов і Яльмар прокинувся, вони виглядали такими ж жалюгідними, як раніше.

Сторінок:
1 2 3 4 5 6 7