Народна казка «Лисиця та Журавель» є досить повчальною історією, наочно показує, що всі недобрі вчинки повертаються бумерангом. Тим, хто надходить кепсько і підло випробує на собі поділ своєї поведінки.

В цьому переконалися герої цієї казки хитра пустуха Лисиця і її приятель Журавель. Запросила Лисиця в гості птицю. Все йшло чинно мирно, поки не прийшов час сідати за стіл. Хитрюща Лисиця, знущаючись, подала в якості частування тарілку з розмазаною по ній манною кашею. Звичайно бідолаха Журавель не зумів скуштувати навіть маленької дещиці злощасної каші. Довгий дзьоб не дозволяв цього зробити.

Текст казки

Лисичка з журавлем подружилася. Навіть кумою йому стала, коли у ведмедиці з’явився ведмежа.

Ось і надумала одного разу лисиця пригостити журавля, пішла кликати його до себе в гості:

— Приходь, куманьок, приходь, дорогий! Вже я тебе почастую!

Іде журавель на прошений бенкет, а лисиця наварила манної каші і розмазала по тарілці. Подала і пригощає:

— Поїж, мій голубчику куманьок! Сама готувала.

Журавель хлоп-хлоп носом, стукав-стукав, нічого не потрапляє. А лисиця в цей час лиже собі так лиже кашу — так все сама і злизала. Каша з’їдена; лисиця й каже:

— Вибачай, любий кум! Більше пригощати нічим!

— Спасибі, кума, і на цьому! Приходь тепер до мене в гості.

Другого дня приходить лисичка, а журавель приготував окрошку, виклав в глечик з маленьким шийкою, поставив на стіл і каже:

— Їж, кумонько! Правда, більше не маю чим угощати.

Лисиця почала крутитися навколо глечика, і зайде так і сяк, і його лизне і понюхає; все нічого не дістає! Не лізе голова в глечик. А журавель між тим клює собі так клює, поки все поїв.

— Вибачай, кума! Більше пригощати нічим.

Взяла лисицю досада: думала, що наїстися на цілий тиждень, а додому пішла, як ні з пащеки. Як гукнулося, так і відгукнулося. З тих пір і дружба у лисиці з журавлем нарізно.