Про те, до чого може призвести дурість, розповідає казка «Лисиця та глечик». Як-то раз вийшла селянка працювати в полі, і неподалік залишила глечик, наповнений молоком. Глечик запримітила лисиця. Вона засунула в нього свою голову, а коли випила все молоко, зрозуміла: звільнитися у неї так просто не вийде. Лисиця починає благати глечик, щоб випустив її з «полону». Але глечик залишається байдужим до її прохань – адже це всього лише предмет, який не може дати ніякої відповіді. Зрештою, лисиця розсердилася, і вирішила втопити свого «супротивника». Казка закінчується сумно для лисиці – глечик тоне в річці, і вона разом з ним.

Текст казки

До одного чоловіка занадилася лисиця ходити, курей красти. Мужик повісив глечик. Вітер в глечик дме. Він гуде: бу-у-у, бу-бу-у!

Приходить лисиця і слухає, що таке гудет. Побачила глечик, схопила його за обривок і наділа собі на шию.

— Постривай, кувшинище-дурачище, я тебе,— каже,— втоплю.

І понесла глечик в ополонку: стала його топити. Глечик захлинувся у воді: бурк-бурк-бурк-бурк — і тягне лисицю з собою на дно. Лисиця просить:

— Глечик, глечик, не топи мене, я не буду, це я тебе тільки так постращала.

Кувшинище-дурачище не слухається, все тягне на дно — і втопив лисицю!