Хитріше людини нікого немає, це зрозумів навіть цар звірів у казці «Лев, щука і людина». Розмовляли щука і лев, та раптом риба злякалася когось і зникла. Пізніше лев поцікавився, чому вона попливла. Та зізналася, що боїться людини, який будь-якого перехитрити може. Зацікавився цар звірів, захотів дізнатися, хто це такий – людина, так і з’їсти його. Відправився в шлях. Запитує у зустрічних, чи людина він. Хлопчик і старий цього не зізналися, а солдат сказав, що так, він людина. Вирішив лев з’їсти його, а служивий запропонував йому пащу ширше відкрити, мовляв, він сам туди і стрибне. А сам вистрілив з рушниці так шаблею відрубав вухо.

Текст казки

Раз на річці лев зі щукою розмовляв, а чоловік стояв віддалік і слухав.

Тільки щука побачила людину, зараз же пішла у воду.

Лев після її питає:

– Чого ти пішла у воду?

– Людину побачила.

– Ну, так що ж?

– Так він хитрий.

– Що за людина? – питає лев. – Подай мені його, я його з’їм.

Пішов лев людини шукати. Йде назустріч хлопчик.

– Ти людина?

– Ні, я ще не людина. Я хлопчик. Ще коли буду людиною!

Лев його не торкнув, пройшов мимо. Йде назустріч старий.

– Ти людина?

– Ні, батюшка лев! Який я тепер людина! Був колись людиною.

І цього лев не торкнув.

– Що за дивина! Не знайдеш людини ніде! Йшов, йшов лев, зустрів солдата з рушницею і з шаблею.

– Ти людина?

– Людина.

– Ну, я тебе з’їм!

А ти почекай, – каже йому солдатів. – Відійди від мене, я сам тобі в пащу кинусь. Разинь пащу ширше!

Лев відійшов, роззявив пащу. Солдат намітився так як бабахне з рушниці! Потім підбіг так шаблею вухо лева відсік. Лев – бігти.

Прибігає до річки. Випливає щука, запитує:

– Ну що, бачив?

– Та що, – каже лев, – хитрий чоловік! Відразу-то я його не знайшов: то говорить, що був людиною, то каже, що ще буде людиною, а як знайшов людину – так я і не зрадів. Він мені наказав відійти та розкрити пащу, потім як плюне мені в пащу, і зараз ще пече, а потім як висуне мову, та вухо мені і слизнул!

– То-то ж, я тобі казала, що хитрий чоловік…