Все як у житті відбувається у казці «Курочка, мишка і тетерів»: хтось працює, а хтось пожинає його праці. Тетерів, мишка і курочка гуляли по двору. Знайшла курочка ячмінне зернятко і запитала друзів, хто з них на млин відправиться. Ніхто не погодився. Довелося самій роботу робити.

І додому борошно ніхто нести не зголосився. Хліб місити теж курочці довелося, і піч топила вона, і хліб пекла. А як хліб вийняла з печі та запитала, хто його їсти буде, так мишка і тетерів тут як тут – першими прибігли.

Текст казки

У далекі часи жили-були курочка, мишка і тетерів. Одного разу знайшла курочка ячмінне зерно і від радості навіть раскудахталась:

— Знайшла зерно, зерно знайшла!.. Треба його змолоти! А хто понесе на млин?

— Не я, — сказала мишка.

— Не я, — сказав тетерів.

Нічого робити, узяла курочка зерно і понесла. Прийшла на млин, смолола зерно.

— Хто додому борошно знесе? — запитала.

— Не я, — сказала мишка.

— І не я, — сказав тетерів.

Нічого робити, узяла курочка борошно і принесла додому.

— Хто хліб замісить? — запитала курочка.

— Не я, — сказала мишка.

— І не я, — сказав тетерів.

Замісила курочка тісто, і піч затопив, і хліб сама посадила в піч. Вийшов коровай на славу: пишний та рум’яний. Курочка на стіл поставила його і питає:

— А хто є його буде?

— Я, — крикнула мишка.

— І я, — крикнув тетерів.

І обидва сіли за стіл.