Вірна допомога допоможе подолати всі перешкоди, нагадує казка «Кришталевий куля» братів Грімм. У однієї злої чаклунки було три сини. Вона боялася, що діти позбавлять її чаклунської сили. І тому перетворила старшого сина орла, середнього – у кита. А молодший втік з дому. Він довідався, що в золотому замку живе прекрасна зачарована принцеса. Але ніхто її не зміг позбавити. Хлопець вирішується знайти цей замок, і приходить у ліс.

Там він бачить двох величезних велетнів, які сперечалися з-за того, кому належить шапка. Вона була незвичайною – одягнувши її, можна опинитися, де захочеш. Юнак перемістився в замок…

Текст казки

Колись жила на світі чарівниця, і було у неї три сини, які були пов’язані між собою горячою братньою любов’ю. Але стара мати їм не довіряла і думала, що вони хочуть у неї викрасти її владу.

Ось і звернула вона старшого сина свого в орла, який повинен був гніздитися на високій скелі.

І лише зрідка можна було бачити, як він плавав у небі широкими колами.

Другого вона оборотила китом, і жити йому довелося в морській глибині.

І лише зрідка можна було бачити, як він спливав на поверхню і викидав потужний струмінь води.

І тільки на дві години щодня їм обом повертався їх людський образ.

Третій син, злякавшись того, що мати, мабуть, і його зверне в який-небудь хижак, у ведмедя або вовка, потихеньку пішов від матері.

А він чув, що в Замку Ясного Сонечка сидить зачарована королева і чекає собі спасителя.

Кожен бажаючий її позбавити повинен був, проте ж, піддавати своє життя небезпеці, та до того ж так як двадцять три юнаки вже померли через неї жорстокою смертю, то за позбавлення її міг взятися ще тільки один юнак — і потім вже ніхто ніколи не зміг би її від чаклунства позбавити.

А так як цей юнак мав безстрашним серцем, то він і зважився побувати в Замку Ясного Сонечка.

Довго довелося йому бродити по білому світу, і все ж він не міг того замку відшукати.

І от нарешті під час цих пошуків він потрапив у великий дрімучий ліс і не знав, як з неї вибратися.

І раптом він побачив далеко двох велетнів, які поманили його до себе рукою.

Коли він до них підійшов, вони сказали: «Ми сперечаємося про шапку і не можемо ні до якого рішення прийти: ми обидва однаково сильні і тому жоден з нас не може відняти цю шапку в іншого; ви ж, маленькі люди розумніші за нас, а тому ми і хочемо тобі надати рішення нашої тяжби». — «Охота ж вам із-за старої шапки змагатися?» — їм сказав юнак.

«Так ти не знаєш, які у неї властивості! Адже ця шапка не проста, а чарівна: її тільки одягни та побажай де б то не було опинитися в ту ж мить там і будеш». — «Ну, так дайте мені цю шапку, — сказав юнак, — я піду вперед по дорозі, і коли я вас кликну, біжіть до мене взапуски, і хто перший добіжить до мене, тому і чарівна шапка дістанеться».

Надів він шапку і пішов вперед, і, все думаючи про королевне, зовсім забув про велетнях, і йшов та йшов путемдорогою.

І ось серед бідолашних дум своїх він зітхнув з глибини душі і вигукнув: «Ах, як би я бажав тепер бути в Замку Ясного Сонечка!» І як тільки вимовив ці слова, як уже опинився на високій горі, перед воротами замку.

Він увійшов в замок і пройшов через усі кімнати, поки не знайшов королівни в останній кімнаті.

Але як же він злякався, коли глянув на неї: лице в королівни було попелясто-сіре, все в старечих зморшках, очі каламутні, волосся брудно-руді.

«Ви та королева, про красу якої чутка у всьому світі розноситься?» — вигукнув він.

«Ах, — відповідала вона, — ця зовнішність не мені належить, і очам людей я можу представитися тільки в такому потворному вигляді; але щоб дати тобі поняття про моєї справжньої зовнішності, я дам тобі поглянути на мене в дзеркало, яке не обманює і покаже мене в теперішньому вигляді».

Вона подала йому дзеркало, і він побачив в ньому відображення дівчата дивовижної краси.

Побачив і те, що з горя великі сльози текли по її щоках. Тут і запитав він його: «Яким же способом можна тебе від чарів позбавити? Я не боюся ніякої небезпеки!»

Вона сказала: «Хто дістане кришталеву кулю і піднесе його околдовавшему мене чарівника, той цим самим знищить його силу, і я буду повернута до мого істинного людського образу. Але, на жаль! — додала вона. — Настільки багато хто з-за цього вже розлучилися з життям, що мені шкода тебе, хлопче, якщо ти надумаєш піддаватися тим же найбільшим небезпек». — «Мене ніщо не може від цього воздержать, — сказав він, — але скажи ж мені, що я повинен робити». — «Ти зараз дізнаєшся, — сказала королева. — Коли ти зійдеш з гори, на якій стоїть замок, то внизу, біля джерела, побачиш дикого зубра, і з ним-то тобі доведеться вступити в битву. І якщо тобі вдасться його убити, то з нього підніметься вогняна птиця, яка носить у собі розпечене яйце, а у яйці замість жовтка і знаходиться кришталевий кулю. Але птах та не упустить яйця, поки її до того не змусять, а якщо вона на землю впаде, то спалить і спалить все навкруги, та й саме яйце розтане, а з ним і кришталеве ядро, і всі твої зусилля пропадуть дарма».

Зійшов юнак до джерела, де зубр зустрів його фырчаньем і мычаньем.

Після довгої битви хлопець встромив у нього меч, і зубр звалився на землю.

В ту ж мить з зубра вилетіла вогняна птиця й збиралася полетіти, але орел, рідний брат юнака, який стежив за ним з-за хмар, упав на ту птицю, погнав її на море і так вдарив своїм дзьобом, що вона впустила яйце.

То яйце не впало в море, а на прибережну рибальську хатину, яка негайно почала диміти і мало не загорілася.

Але тут піднялися на море величезні хвилі, що нахлинули на хатину і пожежу загасили.

Ті величезні підняв хвилі в синьому морі і нагнав до берега інший брат юнаки, звернений злою волею материволшебницы в кита.

Коли пожежу загасили, юнак став шукати яйце і благополучно знайшов його.

Воно не розтануло від полум’я, тільки шкаралупа була надтреснута від швидкого охолодження яйця, і юнак легко міг з нього видобути кришталевий кулю.

Коли ж юнак з’явився до чарівникові і підніс йому те ядро, чарівник сказав: «Моє могутність зруйновано, і відтепер ти — владика Замку Ясного Сонечка. Цим самим ти можеш і братам своїм повернути їх людський образ».

Тоді юнак поспішив до королевне.

І, трохи тільки увійшов в її кімнату, бачить, що там вона в повному сяйві своєї краси.

І тут же вони, сповнені світлої радості, обмінялися один з одним обручками.