Історію про те, як життя провчила безглузду і скандальну бабу, розповідає казка «Головиха».

Жила в селі одна баба – зла, зазорная, до всього їй діло було. Одного разу повернувся чоловік з ради, і його дружина стала вимагати, щоб її обрали головною. Мужики хотіли її провчити і відразу прийшли до згоди. Та й пити початку, і хабарі брати, а коли настав час збирати подушно, не встигла, злякалася і сховалася в мішок. Прийшов козак до них додому, розсердився і каже, щоб почали по мішках шмагати. Головиха заревіла і стала просити її не бити. Козак її побив, і з тих пір вона стала слухняною і тихою.

Текст казки

Одна баба бойка була; прийшов чоловік з порадою, вона й питає його:

– Чого ви там судили?

– Чого судили! Голову обирали

– А кого вибрали?

– Нікого ще.

– Виберіть мене, — бает баба. Дак що чоловік пішов на раду (вона зла була, йому хотілося її провчити), сказав це людям похилого віку; ті негайно бабу вибрали в голови. Живе баба, судить і рядить, і вино з мужиків п’є, і хабарі бере.

Настав час подушно сбирать. Голова не встиг, не міг зібрати вчасно; приїхав козак, став питати голову, а баба ховатися: дізналася, що приїхав козак, біжить мерщій додому.

– Та куди ж я, та куди ж я спрятаюсь? — каже чоловікові. — Зав’яжи-ка мене, батюшка-чоловіче, у мішок так постав он до мішків з хлібом.

Тут стояло з ярицей п’ять мішків. Чоловік зав’язав голову, поставив в серединку мішків. Козак прийшов та й каже:

– Е, голова-то сховався!

Давай-ка по мішку-то шмагати батогом. Баба на все горло заревіла:

– Ой, батюшка, не піду в голови, не піду до голови!

Козак побив, пішов, баба повно головить і стала після того чоловіка слухати.